РУТИНА — ЕТИМОЛОГІЯ

рути́на «побоювання змін, слідування шаблону»

запозичення з французької мови;
фр. routine «рутина; навичка, вправність» є вживаною в переносному значенні формою демінутива від route «дорога», пов’язаного з лат. rupta (у виразі via rupta «виламана (в скелі) дорога»), дієприкметником від дієслова rumpere «розбивати, руйнувати»;
р. болг. м. рути́на, бр. руці́на «рутина», п. rutyna «тс.; вправність, досвід», ч. rutina, routina «вправність, досвід», слц. вл. rutina «тс.; рутина», схв. рута̄на, слн. rutína «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

рутине́р
рутине́рство
Етимологічні відповідники

Слово Мова
руці́на «рутина» білоруська
рути́на болгарська
rutina «тс.; рутина» верхньолужицька
rupta (у виразі via rupta «виламана (в скелі) латинська
rumpere «розбивати, руйнувати» латинська
рути́на македонська
rutyna «тс.; вправність, досвід» польська
рути́на російська
рутùна сербохорватська
rutina «тс.; рутина» словацька
rutína «тс.» словенська
routine «рутина; навичка, вправність» французька
route «дорога» французька
rutina «вправність, досвід» чеська
routina «вправність, досвід» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України