РУТА — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з латинської мови;

лат. rūta «тс.» походить від гр. ῥῡτή «тс.», етимологічно неясного;

р. ру́та, бр. ру́та «рута», [руцвянка] «рутвиця вузьколиста, Thalictrum angustifolium», п. ruta, [rutka] «рутвиця», слц. вл. нл. ruta, ч. routa, ст. rúta «рута», kozi routa «козлятник», схв. ру̏та, слн. rútica «рута»;

пов’язане з назвою рослини ру́та, оскільки її листки, двічі або тричі перисторозсічені, нагадують відповідні знаки;

очевидно, пов’язане з ру́та як назвою рослини, що здавна символізувала чистоту, незайманість;

пор. п. siać rutkę «не виходити заміж» (букв. «сіяти рутку»), ruciany wianek «рутяний вінок» – знак, символ дівочої незайманості, нл. ruśany wěnk «тс.»;

можливо, пов’язане з ру́та (див.);

неясне;

р. уру́ть «тс.»;

псл. ruti/rjuti «ревіти», звуконаслідувального походження;

зіставляється з лтс. rūkt «ревіти», снн. rüien «тс.», дінд. ruváti «реве», лат. rūmor «глухий шум, гул», гр. ὠρύομαι «ревіти, вити»;

іє. *rū-/reu-/rou- «ревіти»;

кореневий r у звуконаслідувальних утвореннях може виступати в слов’янських мовах з різними голосними: ro-, ry-, re-, rъ- та ін;

р. [ру́ить] «ревти, галасувати, плакати», [рю́ить] «тс.», бр. [русьць] «плакати, ревти», др. рути, рову «ревти, мукати», рюти, реву «ревіти», п. rujka «рев бика (лося) під час гону», ч. říjen (‹ *rujьnъ) «жовтень», září «вересень», ст. zářuj (‹ *za rujě) «тс.» (осінні місяці, коли ревуть олені), řúti «ревти», слц. ručat’ «мукати (про худобу), ревіти (про биків, оленів), голосити, густи (про хвилі)», вл. ruć «мукати, ревти» (про корову, оленя), ruće «рев», болг. ру́ен «буйний, пінявий» (про потік), (заст.) ру́ен «вересень», ру́ян «тс.», м. руе «гуде, дзвенить, дзюрчить», руен «буйний» (про коня), схв. ру̑jан «вересень», слн. rjúti «ревіти», стсл. роути, ров «ревіти»;