РУПА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. rupa «заглиблення», пов’язане чергуванням голосних з rypati «рити, копати» (п. rypać się «копатися», ч. rýpati «рити, довбати», слц. rýpat’ «глибоко рити, копати», вл. rypać «рити; колупати»);

споріднене з лит. ruõpti «колупати, длубати», raupýti «довбати, копати», raũpas «віспина», rauplė˜ «тс.», дісл. rauf «діра, отвір», дангл. réofan «рвати, ламати», двн. roub «грабіж», лат. rumpere «ламати», дінд. rōpam «діра, печера»;

іє. *reup-, похідне від *reu- «рити, рвати»;

болг. [ру́па] «ямка; улоговина», [ро́па] «тс.», м. рупа «улоговина», схв. ру̏па «дірка, отвір; нора», слн. rúpa «яма, нора»;

не виключений також зв’язок з псл. rupa «заглиблення», rypati «рити, копати»;

можливо, давнє запозичення з німецької мови (днн. rūp(p)a, пізнє свн. rūp(p)e, нвн. Raupe «гусінь»);

не зовсім ясне;

псл. rupa, rupъ;

п. rup «вид глиста, людський гострик, Enterobius», [rupa], ч. roup «тс.», roupice «водяний черв’як»;

запозичення з англійської мови;

англ. rоut «раут; гулянка, буйне, бешкетливе зборище» походить від фр. ст. rоutе (‹ rote) «купа, натовп, компанія», яке зводиться до нар.-лат. rupta «роз’єднана (розбита) група», пов’язаного з лат. rumpo «рву, розбиваю», спорідненим з лит. ruõpti «колупати, довбати», псл. rupa «яма», укр. [ру́па] «тс.»;

р. бр. ра́ут, п. raut, ч. слц. rоut, схв. ра̏ут;

очевидно, звуконаслідувальне утворення;

пов’язання з ру́па «яма, в якій тримають взимку картоплю» (Brückner 472), з дінд. ripháti «гарчить; муркоче», rēphati «рипає», rēpháḥ «рип» (Горяев Доп. І 41), з дісл. raup «самохвальба», ropa «ригати», снн. ropen, двн. roffazzen «відчиняти поштовхом, розчиняти» (Matzenauer LF 18, 245) недостатньо обґрунтовані;

р. [ры́пать, рыпе́ть], бр. ры́паць, п. rypać «скрипіти, рипіти; кричати; ударяти, лупцювати; дряпати»;

пор. укр. ре́пет «сильний гамір, шум», рип, рипі́ти, ропта́ти, ропоті́ти та ін;

нерегулярне утворення від звуконаслідувального вигука руп, можливо, запозиченого із західнослов’янських мов;

п. rupotać «стукати», [rup-tup-tup] (звук стуку у вікно), ч. rupat «тріщати, хрустіти», rupot «шум», rup (виг.) «хруп, хрясь», слц. rupnút’ «трахнути», rup (виг.) «трах», болг. заст. рупо́та «стукаю», м. рупа «хрустить», рупоти «гучно хрустить»;

пов’язується з *rúpa «яма», rypati «копати» (Jakobson IJSLP 1, 268);

пор. німецький фразеологізм Raupen in Kopf haben «бути диваком, мати примхи» (букв. «мати гусінь у голові»);

загальноприйнятої етимології не має;

зіставляється з р. ры́паться «турбуватися, метатися, пориватися», укр. ри́патися «тс.» (Куркина Этимология 1971, 74), з лит. rūpė́ti «цікавити(ся); дбати», rū˜pestis «турбота», rūpа̄s «дбайливий, старанний», дінд. rúpyati «має біль у животі», ropáyati «відламує» (Преобр. ІІ 224; Карский РФВ 49, 21; Brückner 469);

припускається зв’язок з ч. roup «глист», п. rup «тс.», тоді первинне значення дієслова – «бути неспокійним», як діти, хворі на гельмінтоз (Machek ESJČ 519; Holub–Lyer 424; Zubatý St. a čl. I 1, 249–250) або як вівці, хворі на ценуроз (вертячку), коли гельмінти потрапляють у мозок (Holub–Kop. 315);

р. [ру́пить(ся)] «думатися, здаватися, уявлятися; побоюватися, передчувати недобре», [рупа́ напа́ла] «затужити» (за домівкою, рідними), [рупли́вый] «дбайливий, старанний», бр. ру́піцца «старатися, непокоїтися», руплі́вы «дбайливий», ру́пны, рупатлі́вы «тс.», п. (заст.) rupić «гризти, кусати; непокоїти, кортіти», rupliwy «дбайливий», rupny «тс.», ч. mít roupy «бути неспокійним, нестриманим», [roupovitost] «невитриманість, примхи», болг. (заст.) рупа́я «вимагаю»;

псл. xrupati;

звуконаслідувальне утворення, пов’язане з передачею звуків, що виникають при ламанні твердих предметів;

зіставляється з лит. skriupsėˊti «хрустіти», skriupsnùs «тріскучий», skraũbis «острах» (Būga RR I 443; РФВ 70, 252; Holub–Kop. 143);

припущення про запозичення з гот. hrōps «крик», hrōpjan «гукати, кричати» (Uhlenbeck PBrB 20, 38; Hirt PBrB 23, 233; Matzenauer LF 7, 216) є зайвим;

р. [хруп, хру́пать], п. chrupać «хрумкати», chrup, ч. chroupati, chrupati, chřupati, křoupati, křupati «хрустіти», chrup, слц. chrupat’, chrupka «хрящ», болг. хру́пам «гризу з шумом», м. ру́па, схв. хру́пати «хрюкати», ст. хруп «шум», слн. hrupåti «шуміти, гриміти», hrúpati «шумно їсти»;