РУПА — ЕТИМОЛОГІЯ

ру́па «яма для картоплі»

псл. rupa «заглиблення», пов’язане чергуванням голосних з rypati «рити, копати» (п. rypać się «копатися», ч. rýpati «рити, довбати», слц. rýpat’ «глибоко рити, копати», вл. rypać «рити; колупати»);
споріднене з лит. ruõpti «колупати, длубати», raupýti «довбати, копати», raũpas «віспина», rauplė˜ «тс.», дісл. rauf «діра, отвір», дангл. réofan «рвати, ламати», двн. roub «грабіж», лат. rumpere «ламати», дінд. rōpam «діра, печера»;
іє. *reup-, похідне від *reu- «рити, рвати»;
болг. [ру́па] «ямка; улоговина», [ро́па] «тс.», м. рупа «улоговина», схв. ру̏па «дірка, отвір; нора», слн. rúpa «яма, нора»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ру́па «ямка; улоговина» болгарська
ро́па «тс.» болгарська
rypać верхньолужицька
rypać верхньолужицька
réofan «рвати, ламати» давньоанглійська
roub «грабіж» давньоверхньонімецька
rōpam «діра, печера» давньоіндійська
rauf «діра, отвір» давньоісландська
*reup- індоєвропейська
*reu- «рити, рвати» індоєвропейська
rumpere «ламати» латинська
ruõpti «колупати, длубати» литовська
raupýti «довбати, копати» литовська
raũpas «віспина» литовська
rauplė˜ «тс.» литовська
рупа «улоговина» македонська
rypać się польська
rypać się польська
rupa «заглиблення» праслов’янська
rypati «рити, копати» (п. rypać się «копатися», ч. rýpati «рити, довбати», слц. rýpat’ «глибоко рити, копати», вл. rypać «рити; колупати») праслов’янська
рy̏ «дірка, отвір; нора» сербохорватська
rýpat' словацька
rýpat' словацька
rúpa «яма, нора» словенська
rýpati чеська
rýpati чеська

ру́па «личинка хруща» (ент.)

не виключений також зв’язок з псл. rupa «заглиблення», rypati «рити, копати»;
можливо, давнє запозичення з німецької мови (днн. rūp(p)a, пізнє свн. rūp(p)e, нвн. Raupe «гусінь»);
не зовсім ясне;
псл. rupa, rupъ;
п. rup «вид глиста, людський гострик, Enterobius», [rupa], ч. roup «тс.», roupice «водяний черв’як»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ру́пник «ґедзь (личинка ґедзя?)»
ру́пниця «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
rūp(p)a давньонижньонімецька
Raupe «гусінь» нововерхньонімецька
rup «вид глиста, людський гострик, Enterobius» польська
rupa польська
rupa «заглиблення» праслов’янська
rypati «рити, копати» праслов’янська
rupa праслов’янська
rupъ праслов’янська
rūp(p)e середньоверхньнімецька
roup «тс.»«водяний черв’як» чеська
roupice «тс.»«водяний черв’як» чеська

ра́ут «урочистий званий вечір; прийом»

запозичення з англійської мови;
англ. rоut «раут; гулянка, буйне, бешкетливе зборище» походить від фр. ст. rоutе (‹ rote) «купа, натовп, компанія», яке зводиться до нар.-лат. rupta «роз’єднана (розбита) група», пов’язаного з лат. rumpo «рву, розбиваю», спорідненим з лит. ruõpti «колупати, довбати», псл. rupa «яма», укр. [ру́па] «тс.»;
р. бр. ра́ут, п. raut, ч. слц. rоut, схв. ра̏ут;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
rоut «раут; гулянка, буйне, бешкетливе зборище» англійська
ра́ут білоруська
rumpo «рву, розбиваю» латинська
ruõpti «колупати, довбати» литовська
rupta «роз’єднана (розбита) група» народнолатинська
raut польська
rupa «яма» праслов’янська
ра́ут російська
ра̏ут сербохорватська
rоut словацька
ру́па «тс.» українська
rоutе «купа, натовп, компанія» (‹ rote) французька
rote французька
rоut чеська

ри́пати «скрипати»

очевидно, звуконаслідувальне утворення;
пов’язання з ру́па «яма, в якій тримають взимку картоплю» (Brückner 472), з дінд. ripháti «гарчить; муркоче», rēphati «рипає», rēpháḥ «рип» (Горяев Доп. І 41), з дісл. raup «самохвальба», ropa «ригати», снн. ropen, двн. roffazzen «відчиняти поштовхом, розчиняти» (Matzenauer LF 18, 245) недостатньо обґрунтовані;
р. [ры́пать, рыпе́ть], бр. ры́паць, п. rypać «скрипіти, рипіти; кричати; ударяти, лупцювати; дряпати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́рипати (у виразах [в. ха́ту, в. тепло́] «випустити тепло, часто відкриваючи двері»)
на́репень «сніг, що рипить під ногами від великого морозу»
нари́патися «находитися, часто відчиняючи двері; нав’язатися, причепитися»
нарипи́тися «наплакатися, випрошувати з плачем, настійно на чомусь наполягати, набридати»
нарипі́ти «тс.»
рип
рип-рип
рипа́й «поганий скрипаль»
ри́пи «скрипи»
ри́пкати «часто відчиняти двері»
рипли́вий
рипоті́ти «поскрипувати»
рипотня́ «постійний скрип»
ри́пу-ри́пу
рипу́чий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ры́паць білоруська
roffazzen «відчиняти поштовхом, розчиняти» давньоверхньонімецька
ripháti «гарчить; муркоче» давньоіндійська
rēphati «рипає» давньоіндійська
rēpháḥ «рип» давньоіндійська
raup «самохвальба» давньоісландська
ropa «ригати» давньоісландська
rypać «скрипіти, рипіти; кричати; ударяти, лупцювати; дряпати» польська
ры́пать російська
рыпе́ть російська
ropen середньонижньонімецька
ру́па «яма, в якій тримають взимку картоплю» українська

рупетя «шум, гуркіт»

пор. укр. ре́пет «сильний гамір, шум», рип, рипі́ти, ропта́ти, ропоті́ти та ін;
нерегулярне утворення від звуконаслідувального вигука руп, можливо, запозиченого із західнослов’янських мов;
п. rupotać «стукати», [rup-tup-tup] (звук стуку у вікно), ч. rupat «тріщати, хрустіти», rupot «шум», rup (виг.) «хруп, хрясь», слц. rupnút’ «трахнути», rup (виг.) «трах», болг. заст. рупо́та «стукаю», м. рупа «хрустить», рупоти «гучно хрустить»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

рапутє «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
рупо́та «стукаю» болгарська
рупа «хрустить» македонська
рупоти «гучно хрустить» македонська
rupotać «стукати» польська
rup-tup-tup (звук стуку у вікно) польська
rupnút' «трахнути»«трах» (виг.) словацька
rup «трахнути»«трах» (виг.) словацька
ре́пет «сильний гамір, шум» українська
рип українська
рипі́ти українська
ропта́ти українська
ропоті́ти українська
руп українська
rupat «тріщати, хрустіти»«шум»«хруп, хрясь» (виг.) чеська
rupot «тріщати, хрустіти»«шум»«хруп, хрясь» (виг.) чеська
rup «тріщати, хрустіти»«шум»«хруп, хрясь» (виг.) чеська

ру́пити «цікавити»

пов’язується з *rúpa «яма», rypati «копати» (Jakobson IJSLP 1, 268);
пор. німецький фразеологізм Raupen in Kopf haben «бути диваком, мати примхи» (букв. «мати гусінь у голові»);
загальноприйнятої етимології не має;
зіставляється з р. ры́паться «турбуватися, метатися, пориватися», укр. ри́патися «тс.» (Куркина Этимология 1971, 74), з лит. rūpė́ti «цікавити(ся); дбати», rū˜pestis «турбота», rūpа̄s «дбайливий, старанний», дінд. rúpyati «має біль у животі», ropáyati «відламує» (Преобр. ІІ 224; Карский РФВ 49, 21; Brückner 469);
припускається зв’язок з ч. roup «глист», п. rup «тс.», тоді первинне значення дієслова – «бути неспокійним», як діти, хворі на гельмінтоз (Machek ESJČ 519; Holub–Lyer 424; Zubatý St. a čl. I 1, 249–250) або як вівці, хворі на ценуроз (вертячку), коли гельмінти потрапляють у мозок (Holub–Kop. 315);
р. [ру́пить(ся)] «думатися, здаватися, уявлятися; побоюватися, передчувати недобре», [рупа́ напа́ла] «затужити» (за домівкою, рідними), [рупли́вый] «дбайливий, старанний», бр. ру́піцца «старатися, непокоїтися», руплі́вы «дбайливий», ру́пны, рупатлі́вы «тс.», п. (заст.) rupić «гризти, кусати; непокоїти, кортіти», rupliwy «дбайливий», rupny «тс.», ч. mít roupy «бути неспокійним, нестриманим», [roupovitost] «невитриманість, примхи», болг. (заст.) рупа́я «вимагаю»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ру́пати «тс.; бути бажаним»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ру́піцца «старатися, непокоїтися» білоруська
руплі́вы «дбайливий» білоруська
ру́пны білоруська
рупатлі́вы «тс.» білоруська
рупа́я «вимагаю» (заст.) болгарська
rúpyati «має біль у животі» давньоіндійська
ropáyati «відламує» давньоіндійська
rūpėˊti «цікавити(ся); дбати» литовська
rū˜pestis «турбота» литовська
rūpús «дбайливий, старанний» литовська
rup «тс.» польська
rupić «гризти, кусати; непокоїти, кортіти»«дбайливий»«тс.» (заст.) польська
rupliwy «гризти, кусати; непокоїти, кортіти»«дбайливий»«тс.» (заст.) польська
rupny «гризти, кусати; непокоїти, кортіти»«дбайливий»«тс.» (заст.) польська
*rúpa «яма» праслов’янська
rypati «копати» праслов’янська
ры́паться «турбуватися, метатися, пориватися» російська
ру́пить(ся) «думатися, здаватися, уявлятися; побоюватися, передчувати недобре» (ся)] російська
рупа́ «затужити» (за домівкою, рідними) російська
рупли́вый «дбайливий, старанний» російська
ри́патися «тс.» українська
roup «глист» чеська
mít roupy «бути неспокійним, нестриманим» чеська
roupovitost «невитриманість, примхи» чеська

хру́пати «видавати тріск, хрускіт; хрустіти»

псл. xrupati;
звуконаслідувальне утворення, пов’язане з передачею звуків, що виникають при ламанні твердих предметів;
зіставляється з лит. skriupsėˊti «хрустіти», skriupsnùs «тріскучий», skraũbis «острах» (Būga RR I 443; РФВ 70, 252; Holub–Kop. 143);
припущення про запозичення з гот. hrōps «крик», hrōpjan «гукати, кричати» (Uhlenbeck PBrB 20, 38; Hirt PBrB 23, 233; Matzenauer LF 7, 216) є зайвим;
р. [хруп, хру́пать], п. chrupać «хрумкати», chrup, ч. chroupati, chrupati, chřupati, křoupati, křupati «хрустіти», chrup, слц. chrupat’, chrupka «хрящ», болг. хру́пам «гризу з шумом», м. ру́па, схв. хру́пати «хрюкати», ст. хруп «шум», слн. hrupåti «шуміти, гриміти», hrúpati «шумно їсти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

по́хрупка «хрящ»
хропости́ти
хропості́ти
хруп (виг.)
хру́павка «хрящ»
хру́піль «гриб, Rhizopogon albus Berk.» (бот.)
хру́піт
хру́пка «хрящ; маленька кісточка (в тілі)»
хру́пкати
хрупості́ти
хрупостня́ «хрустіння, тріщання»
хрупо́тва́
хрупоті́ти
хрупо́тява
Етимологічні відповідники

Слово Мова
хру́пам «гризу з шумом» болгарська
hrōps «крик» готська
skriupsėˊti «хрустіти» литовська
ру́па македонська
chrupać «хрумкати» польська
chrup «хрумкати» польська
xrupati праслов’янська
хруп російська
хру́пати «хрюкати» сербохорватська
chrupat' «хрящ» словацька
chrupka «хрящ» словацька
hrupåti «шуміти, гриміти»«шумно їсти» словенська
hrúpati «шуміти, гриміти»«шумно їсти» словенська
хру́пать українська
chroupati «хрустіти» чеська
chrupati «хрустіти» чеська
chřupati «хрустіти» чеська
křoupati «хрустіти» чеська
křupati «хрустіти» чеська
chrup «хрустіти» чеська
skriupsnùs «тріскучий» ?
skraũbis «острах» ?
hrōpjan «гукати, кричати» ?
хруп «шум» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України