РУПА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ру́па «яма для картоплі»
псл. rupa «заглиблення», пов’язане чергуванням голосних з rypati «рити, копати» (п. rypać się «копатися», ч. rýpati «рити, довбати», слц. rýpat’ «глибоко рити, копати», вл. rypać «рити; колупати»);
споріднене з лит. ruõpti «колупати, длубати», raupýti «довбати, копати», raũpas «віспина», rauplė˜ «тс.», дісл. rauf «діра, отвір», дангл. réofan «рвати, ламати», двн. roub «грабіж», лат. rumpere «ламати», дінд. rōpam «діра, печера»;
іє. *reup-, похідне від *reu- «рити, рвати»;
болг. [ру́па] «ямка; улоговина», [ро́па] «тс.», м. рупа «улоговина», схв. ру̏па «дірка, отвір; нора», слн. rúpa «яма, нора»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ру́па «ямка; улоговина» | болгарська |
ро́па «тс.» | болгарська |
rypać | верхньолужицька |
rypać | верхньолужицька |
réofan «рвати, ламати» | давньоанглійська |
roub «грабіж» | давньоверхньонімецька |
rōpam «діра, печера» | давньоіндійська |
rauf «діра, отвір» | давньоісландська |
*reup- | індоєвропейська |
*reu- «рити, рвати» | індоєвропейська |
rumpere «ламати» | латинська |
ruõpti «колупати, длубати» | литовська |
raupýti «довбати, копати» | литовська |
raũpas «віспина» | литовська |
rauplė˜ «тс.» | литовська |
рупа «улоговина» | македонська |
rypać się | польська |
rypać się | польська |
rupa «заглиблення» | праслов’янська |
rypati «рити, копати» (п. rypać się «копатися», ч. rýpati «рити, довбати», слц. rýpat’ «глибоко рити, копати», вл. rypać «рити; колупати») | праслов’янська |
рy̏ «дірка, отвір; нора» | сербохорватська |
rýpat' | словацька |
rýpat' | словацька |
rúpa «яма, нора» | словенська |
rýpati | чеська |
rýpati | чеська |
ру́па «личинка хруща» (ент.)
не виключений також зв’язок з псл. rupa «заглиблення», rypati «рити, копати»;
можливо, давнє запозичення з німецької мови (днн. rūp(p)a, пізнє свн. rūp(p)e, нвн. Raupe «гусінь»);
не зовсім ясне;
псл. rupa, rupъ;
п. rup «вид глиста, людський гострик, Enterobius», [rupa], ч. roup «тс.», roupice «водяний черв’як»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ру́пник
«ґедзь (личинка ґедзя?)»
ру́пниця
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
rūp(p)a | давньонижньонімецька |
Raupe «гусінь» | нововерхньонімецька |
rup «вид глиста, людський гострик, Enterobius» | польська |
rupa | польська |
rupa «заглиблення» | праслов’янська |
rypati «рити, копати» | праслов’янська |
rupa | праслов’янська |
rupъ | праслов’янська |
rūp(p)e | середньоверхньнімецька |
roup «тс.»«водяний черв’як» | чеська |
roupice «тс.»«водяний черв’як» | чеська |
ра́ут «урочистий званий вечір; прийом»
запозичення з англійської мови;
англ. rоut «раут; гулянка, буйне, бешкетливе зборище» походить від фр. ст. rоutе (‹ rote) «купа, натовп, компанія», яке зводиться до нар.-лат. rupta «роз’єднана (розбита) група», пов’язаного з лат. rumpo «рву, розбиваю», спорідненим з лит. ruõpti «колупати, довбати», псл. rupa «яма», укр. [ру́па] «тс.»;
р. бр. ра́ут, п. raut, ч. слц. rоut, схв. ра̏ут;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
rоut «раут; гулянка, буйне, бешкетливе зборище» | англійська |
ра́ут | білоруська |
rumpo «рву, розбиваю» | латинська |
ruõpti «колупати, довбати» | литовська |
rupta «роз’єднана (розбита) група» | народнолатинська |
raut | польська |
rupa «яма» | праслов’янська |
ра́ут | російська |
ра̏ут | сербохорватська |
rоut | словацька |
ру́па «тс.» | українська |
rоutе «купа, натовп, компанія» (‹ rote) | французька |
rote | французька |
rоut | чеська |
ри́пати «скрипати»
очевидно, звуконаслідувальне утворення;
пов’язання з ру́па «яма, в якій тримають взимку картоплю» (Brückner 472), з дінд. ripháti «гарчить; муркоче», rēphati «рипає», rēpháḥ «рип» (Горяев Доп. І 41), з дісл. raup «самохвальба», ropa «ригати», снн. ropen, двн. roffazzen «відчиняти поштовхом, розчиняти» (Matzenauer LF 18, 245) недостатньо обґрунтовані;
р. [ры́пать, рыпе́ть], бр. ры́паць, п. rypać «скрипіти, рипіти; кричати; ударяти, лупцювати; дряпати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́рипати
(у виразах [в. ха́ту, в. тепло́] «випустити тепло, часто відкриваючи двері»)
на́репень
«сніг, що рипить під ногами від великого морозу»
нари́патися
«находитися, часто відчиняючи двері; нав’язатися, причепитися»
нарипи́тися
«наплакатися, випрошувати з плачем, настійно на чомусь наполягати, набридати»
нарипі́ти
«тс.»
рип
рип-рип
рипа́й
«поганий скрипаль»
ри́пи
«скрипи»
ри́пкати
«часто відчиняти двері»
рипли́вий
рипоті́ти
«поскрипувати»
рипотня́
«постійний скрип»
ри́пу-ри́пу
рипу́чий
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ры́паць | білоруська |
roffazzen «відчиняти поштовхом, розчиняти» | давньоверхньонімецька |
ripháti «гарчить; муркоче» | давньоіндійська |
rēphati «рипає» | давньоіндійська |
rēpháḥ «рип» | давньоіндійська |
raup «самохвальба» | давньоісландська |
ropa «ригати» | давньоісландська |
rypać «скрипіти, рипіти; кричати; ударяти, лупцювати; дряпати» | польська |
ры́пать | російська |
рыпе́ть | російська |
ropen | середньонижньонімецька |
ру́па «яма, в якій тримають взимку картоплю» | українська |
рупетя «шум, гуркіт»
пор. укр. ре́пет «сильний гамір, шум», рип, рипі́ти, ропта́ти, ропоті́ти та ін;
нерегулярне утворення від звуконаслідувального вигука руп, можливо, запозиченого із західнослов’янських мов;
п. rupotać «стукати», [rup-tup-tup] (звук стуку у вікно), ч. rupat «тріщати, хрустіти», rupot «шум», rup (виг.) «хруп, хрясь», слц. rupnút’ «трахнути», rup (виг.) «трах», болг. заст. рупо́та «стукаю», м. рупа «хрустить», рупоти «гучно хрустить»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
рапутє
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
рупо́та «стукаю» | болгарська |
рупа «хрустить» | македонська |
рупоти «гучно хрустить» | македонська |
rupotać «стукати» | польська |
rup-tup-tup (звук стуку у вікно) | польська |
rupnút' «трахнути»«трах» (виг.) | словацька |
rup «трахнути»«трах» (виг.) | словацька |
ре́пет «сильний гамір, шум» | українська |
рип | українська |
рипі́ти | українська |
ропта́ти | українська |
ропоті́ти | українська |
руп | українська |
rupat «тріщати, хрустіти»«шум»«хруп, хрясь» (виг.) | чеська |
rupot «тріщати, хрустіти»«шум»«хруп, хрясь» (виг.) | чеська |
rup «тріщати, хрустіти»«шум»«хруп, хрясь» (виг.) | чеська |
ру́пити «цікавити»
пов’язується з *rúpa «яма», rypati «копати» (Jakobson IJSLP 1, 268);
пор. німецький фразеологізм Raupen in Kopf haben «бути диваком, мати примхи» (букв. «мати гусінь у голові»);
загальноприйнятої етимології не має;
зіставляється з р. ры́паться «турбуватися, метатися, пориватися», укр. ри́патися «тс.» (Куркина Этимология 1971, 74), з лит. rūpė́ti «цікавити(ся); дбати», rū˜pestis «турбота», rūpа̄s «дбайливий, старанний», дінд. rúpyati «має біль у животі», ropáyati «відламує» (Преобр. ІІ 224; Карский РФВ 49, 21; Brückner 469);
припускається зв’язок з ч. roup «глист», п. rup «тс.», тоді первинне значення дієслова – «бути неспокійним», як діти, хворі на гельмінтоз (Machek ESJČ 519; Holub–Lyer 424; Zubatý St. a čl. I 1, 249–250) або як вівці, хворі на ценуроз (вертячку), коли гельмінти потрапляють у мозок (Holub–Kop. 315);
р. [ру́пить(ся)] «думатися, здаватися, уявлятися; побоюватися, передчувати недобре», [рупа́ напа́ла] «затужити» (за домівкою, рідними), [рупли́вый] «дбайливий, старанний», бр. ру́піцца «старатися, непокоїтися», руплі́вы «дбайливий», ру́пны, рупатлі́вы «тс.», п. (заст.) rupić «гризти, кусати; непокоїти, кортіти», rupliwy «дбайливий», rupny «тс.», ч. mít roupy «бути неспокійним, нестриманим», [roupovitost] «невитриманість, примхи», болг. (заст.) рупа́я «вимагаю»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ру́пати
«тс.; бути бажаним»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ру́піцца «старатися, непокоїтися» | білоруська |
руплі́вы «дбайливий» | білоруська |
ру́пны | білоруська |
рупатлі́вы «тс.» | білоруська |
рупа́я «вимагаю» (заст.) | болгарська |
rúpyati «має біль у животі» | давньоіндійська |
ropáyati «відламує» | давньоіндійська |
rūpėˊti «цікавити(ся); дбати» | литовська |
rū˜pestis «турбота» | литовська |
rūpús «дбайливий, старанний» | литовська |
rup «тс.» | польська |
rupić «гризти, кусати; непокоїти, кортіти»«дбайливий»«тс.» (заст.) | польська |
rupliwy «гризти, кусати; непокоїти, кортіти»«дбайливий»«тс.» (заст.) | польська |
rupny «гризти, кусати; непокоїти, кортіти»«дбайливий»«тс.» (заст.) | польська |
*rúpa «яма» | праслов’янська |
rypati «копати» | праслов’янська |
ры́паться «турбуватися, метатися, пориватися» | російська |
ру́пить(ся) «думатися, здаватися, уявлятися; побоюватися, передчувати недобре» (ся)] | російська |
рупа́ «затужити» (за домівкою, рідними) | російська |
рупли́вый «дбайливий, старанний» | російська |
ри́патися «тс.» | українська |
roup «глист» | чеська |
mít roupy «бути неспокійним, нестриманим» | чеська |
roupovitost «невитриманість, примхи» | чеська |
хру́пати «видавати тріск, хрускіт; хрустіти»
псл. xrupati;
звуконаслідувальне утворення, пов’язане з передачею звуків, що виникають при ламанні твердих предметів;
зіставляється з лит. skriupsėˊti «хрустіти», skriupsnùs «тріскучий», skraũbis «острах» (Būga RR I 443; РФВ 70, 252; Holub–Kop. 143);
припущення про запозичення з гот. hrōps «крик», hrōpjan «гукати, кричати» (Uhlenbeck PBrB 20, 38; Hirt PBrB 23, 233; Matzenauer LF 7, 216) є зайвим;
р. [хруп, хру́пать], п. chrupać «хрумкати», chrup, ч. chroupati, chrupati, chřupati, křoupati, křupati «хрустіти», chrup, слц. chrupat’, chrupka «хрящ», болг. хру́пам «гризу з шумом», м. ру́па, схв. хру́пати «хрюкати», ст. хруп «шум», слн. hrupåti «шуміти, гриміти», hrúpati «шумно їсти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
по́хрупка
«хрящ»
хропости́ти
хропості́ти
хруп
(виг.)
хру́павка
«хрящ»
хру́піль
«гриб, Rhizopogon albus Berk.»
(бот.)
хру́піт
хру́пка
«хрящ; маленька кісточка (в тілі)»
хру́пкати
хрупості́ти
хрупостня́
«хрустіння, тріщання»
хрупо́тва́
хрупоті́ти
хрупо́тява
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
хру́пам «гризу з шумом» | болгарська |
hrōps «крик» | готська |
skriupsėˊti «хрустіти» | литовська |
ру́па | македонська |
chrupać «хрумкати» | польська |
chrup «хрумкати» | польська |
xrupati | праслов’янська |
хруп | російська |
хру́пати «хрюкати» | сербохорватська |
chrupat' «хрящ» | словацька |
chrupka «хрящ» | словацька |
hrupåti «шуміти, гриміти»«шумно їсти» | словенська |
hrúpati «шуміти, гриміти»«шумно їсти» | словенська |
хру́пать | українська |
chroupati «хрустіти» | чеська |
chrupati «хрустіти» | чеська |
chřupati «хрустіти» | чеська |
křoupati «хрустіти» | чеська |
křupati «хрустіти» | чеська |
chrup «хрустіти» | чеська |
skriupsnùs «тріскучий» | ? |
skraũbis «острах» | ? |
hrōpjan «гукати, кричати» | ? |
хруп «шум» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України