РУНУТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

ру́нути «рушити; повалитися, упасти»

пов’язане з ру́хнути, рух;
можливо, сюди ж належить р. [руни́ть] «швидко робити, їсти», [руняко́м] «швидко» (Фасмер ІІІ 518);
п. runąć «повалитися, упасти; завалитися», схв. ру̏нути «сильно ударити; накинутись, напасти», слн. [rúniti] «рухати, штовхати, бити»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
runąć «повалитися, упасти; завалитися» польська
руни́ть «швидко робити, їсти» російська
руняко́м «швидко» російська
рy̏ти «сильно ударити; накинутись, напасти» сербохорватська
rúniti «рухати, штовхати, бити» словенська
ру́хнути українська
рух українська

не́рунє «лахміття, дрантя; брудна білизна»

початковий елемент не-, можливо, є підсилювальною часткою (пор. нестеме́нний «достеменний», [несиле́нна си́ла] «сила-силенна» Ж);
пов’язане з ру́но «вовна», ру́на «зелені сходи» і, далі, з рва́ти;
р. [руно́] «знятий з плечей благенький одяг, лахміття», [ру́нка] «обноски, лахміття», [рунь] «руб’я, благенький одяг, лахміття»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
руно́ «знятий з плечей благенький одяг, лахміття» російська
ру́нка «обноски, лахміття» російська
рунь «руб’я, благенький одяг, лахміття» російська
не- українська
ру́но «вовна» українська
ру́на «зелені сходи» українська
рва́ти українська

ру́ни «букви давньогерманських алфавітів» (одн. ру́на)

запозичення з німецької мови;
н. Rúne «рунічна літера, рунічний напис» споріднене з двн. гот. rūna «таємниця; письмо, руни», дангл. дісл. rūn «тс.», двн. rūnēn «шепотіти»;
р. бр. ру́ны, п. ч. слц. runy, болг. м. ру́ни, схв. ру́не, слн. rúne «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

руні́чний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ру́ны білоруська
ру́ни болгарська
rūna «таємниця; письмо, руни» готська
rūn «тс.» давньоанглійська
rūna «таємниця; письмо, руни» давньоверхньонімецька
rūnēn «шепотіти» давньоверхньонімецька
rūn «тс.» давньоісландська
ру́ни македонська
Rúne «рунічна літера, рунічний напис» німецька
runy польська
ру́ны російська
ру́не сербохорватська
runy словацька
rúne «тс.» словенська
runy чеська

ру́но

псл. runo, результат перенесення на молоду густу рослинність назви runo «густа вовна овець»;
пов’язання р. [рунь] з [руни́ть] «швидко робити» (Фасмер ІІІ 518) або з лит. ruduõ «осінь» (Мартынаў Белар. лексікал. і этым. 101) помилкове;
р. [руно́] (арх.) «ростова трава на покосі; кущ, вирваний з коренем», [рунь] «сходи озимини», бр. рунь «тс.», [руно́] «густі сходи», п. runo «дрібна рослинність у лісі», ruń «молоді зелені сходи трав, збіжжя», схв. ру́но: нива под руном «незжате поле»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

рун «хвоя смереки; гілки смереки разом з хвоєю»
ру́ни «молоді сходи»
руни́стий «який росте густо, кущиться» (про злаки і трави)
руни́тися «зеленіти; густо рости, кущитися»
ру́нний «пишний, буйний» (про рослини)
ру́нок
ру́нчє «тс.»
рунь «тс.; [зелена шкурка плоду Нед]»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
рунь «тс.» білоруська
руно́ «густі сходи» білоруська
ruduõ «осінь» литовська
runo «дрібна рослинність у лісі»«молоді зелені сходи трав, збіжжя» польська
ruń «дрібна рослинність у лісі»«молоді зелені сходи трав, збіжжя» польська
runo праслов’янська
рунь «швидко робити» російська
руни́ть російська
руно́ «ростова трава на покосі; кущ, вирваний з коренем» (арх.) російська
рунь «сходи озимини» російська
ру́но «незжате поле» сербохорватська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України