РУННА — ЕТИМОЛОГІЯ

ру́но

псл. runo, результат перенесення на молоду густу рослинність назви runo «густа вовна овець»;
пов’язання р. [рунь] з [руни́ть] «швидко робити» (Фасмер ІІІ 518) або з лит. ruduõ «осінь» (Мартынаў Белар. лексікал. і этым. 101) помилкове;
р. [руно́] (арх.) «ростова трава на покосі; кущ, вирваний з коренем», [рунь] «сходи озимини», бр. рунь «тс.», [руно́] «густі сходи», п. runo «дрібна рослинність у лісі», ruń «молоді зелені сходи трав, збіжжя», схв. ру́но: нива под руном «незжате поле»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

рун «хвоя смереки; гілки смереки разом з хвоєю»
ру́ни «молоді сходи»
руни́стий «який росте густо, кущиться» (про злаки і трави)
руни́тися «зеленіти; густо рости, кущитися»
ру́нний «пишний, буйний» (про рослини)
ру́нок
ру́нчє «тс.»
рунь «тс.; [зелена шкурка плоду Нед]»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
рунь «тс.» білоруська
руно́ «густі сходи» білоруська
ruduõ «осінь» литовська
runo «дрібна рослинність у лісі»«молоді зелені сходи трав, збіжжя» польська
ruń «дрібна рослинність у лісі»«молоді зелені сходи трав, збіжжя» польська
runo праслов’янська
рунь «швидко робити» російська
руни́ть російська
руно́ «ростова трава на покосі; кущ, вирваний з коренем» (арх.) російська
рунь «сходи озимини» російська
ру́но «незжате поле» сербохорватська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України