РУЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

результат спрощення запозиченого п. waruj (się) «тс.; зась; стережись», що є формою 2-ї ос. одн. наказового способу дієслова warować «укріплювати; берегти; стерегти»;

фр. roulette «коліщатко» є зменшувальною формою від rouеlle «коло», що через пізньолат. rotella «тс.» зводиться до лат. rota «тс.»;

запозичення з французької мови;

р. бр. руле́т, рулетка, п. ruletka «стрічка для вимірювання», ruleta «азартна гра», ч. слц. ruláda «рулет», ruleta «азартна гра», болг. руле́т, руле́, руло́ «рулет», руле́тка «гра», м. руле́т(ка) «пристрій для азартної гри», схв. рула́да «рулет», слн. ruláda «тс.»;

неясне;

пов’язання з комі ruń «їжа з хліба та розсолу» (Kalima FuF 18, 37) заперечується;

р. [рули́] «хліб, покришений у воду з сіллю», бр. [рулі́] «покришений хліб, змочений водою або молоком, підсолений або підсолоджений»;

фр. rouleau «згорток», roulon (тех.) пов’язані з rôlе «роль; список», ст. «згорток»;

запозичення з французької мови;

р. руло́н, руло́, бр. руло́н, п. rulon «тс.», ч. rulî «штора, що згортається», болг. руло́, м. руло, схв. руло;

запозичення з німецької мови;

нвн. Röhre «трубка» (двн. rōr(r)a ‹ rōrea «стебло очерету, трубка») пов’язане з Rohr «труба; очерет», двн. rōr «очерет», спорідненим з гот. raus «тс.», можливо, також з лит. rušė́ti «бути в русі, бути зайнятим», псл. ruxъ, укр. рух;

бр. [ру́ра] «труба», ру́ля «дуло», п. rura «трубка; (заст.) дуло», ч. roúra, ст. rúra, слц. rúra, вл. roła, нл. rоra «тс.»;

псл. ruti/rjuti «ревіти», звуконаслідувального походження;

зіставляється з лтс. rūkt «ревіти», снн. rüien «тс.», дінд. ruváti «реве», лат. rūmor «глухий шум, гул», гр. ὠρύομαι «ревіти, вити»;

іє. *rū-/reu-/rou- «ревіти»;

кореневий r у звуконаслідувальних утвореннях може виступати в слов’янських мовах з різними голосними: ro-, ry-, re-, rъ- та ін;

р. [ру́ить] «ревти, галасувати, плакати», [рю́ить] «тс.», бр. [русьць] «плакати, ревти», др. рути, рову «ревти, мукати», рюти, реву «ревіти», п. rujka «рев бика (лося) під час гону», ч. říjen (‹ *rujьnъ) «жовтень», září «вересень», ст. zářuj (‹ *za rujě) «тс.» (осінні місяці, коли ревуть олені), řúti «ревти», слц. ručat’ «мукати (про худобу), ревіти (про биків, оленів), голосити, густи (про хвилі)», вл. ruć «мукати, ревти» (про корову, оленя), ruće «рев», болг. ру́ен «буйний, пінявий» (про потік), (заст.) ру́ен «вересень», ру́ян «тс.», м. руе «гуде, дзвенить, дзюрчить», руен «буйний» (про коня), схв. ру̑jан «вересень», слн. rjúti «ревіти», стсл. роути, ров «ревіти»;