РУД — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
руда́ «дишло в санях для перевезення дров»
запозичення з угорської мови;
уг. rúd «жердина; дишло» етимологічно неясне;
м. схв. ру́да «дишло», слн. rúdo «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
руд
«тс.»
руди́на
«рубель»
рудо
«дишло, голобля»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ру́да «дишло» | македонська |
| ру́да «дишло» | сербохорватська |
| rúdo «тс.» | словенська |
| rúd «жердина; дишло» | угорська |
руда́ «гірська порода, що містить метали; [іржаве багно; болотистий луг Нед, болотистий берег Па]»
безпосереднє зіставлення (Machek ESJČ 522–523; Holub–Lyer 425; Kluge–Mitzka 174) з нвн. Erz «руда», гот. aiz, двн. ēr «тс.», лат. rūdus «шматок каменя, руди», raudus, rōdus «тс.», першоджерелом для яких вважається слово з мови давнього народу, що володів обробкою металів (припускається шумерське urud «мідь»), непереконливе;
псл. ruda «руда; іржаве болото», пов’язане з rudъ «червоний, рудий»;
р. бр. руда́, др. руда «гірська порода; рудник», п. ч. слц. вл. нл. ruda, болг. ру́да́, м. руда, схв. ру́да, слн. rúda;
Фонетичні та словотвірні варіанти
руда́ви
«рудна порода»
руда́вина
«болото; мочар»
руда́віца
«випас»
руди́ни
«мідна слюда»
ру́дка
«іржаве багно, болото; заплава річки Ч; баюра Нед»
ру́дни́й
рудни́к
ру́дник
«рудокоп»
ру́дня́
«рудник; [металургійний завод Нед]»
рудома́н
«заросле болото; заболочена низина»
рудя́вина
«іржаве болото»
рудяни́й
«рудний Нед; іржавий (про воду)»
рудя́нка
«болотна руда»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| руда́ | білоруська |
| ру́да́ | болгарська |
| ruda | верхньолужицька |
| aiz | готська |
| ēr «тс.» | давньоверхньонімецька |
| руда «гірська порода; рудник» | давньоруська |
| rūdus «шматок каменя, руди» | латинська |
| raudus | латинська |
| rōdus «тс.» | латинська |
| руда | македонська |
| ruda | нижньолужицька |
| Erz «руда» | нововерхньонімецька |
| ruda | польська |
| ruda «руда; іржаве болото» | праслов’янська |
| rudъ «червоний, рудий» | праслов’янська |
| руда́ | російська |
| ру́да | сербохорватська |
| ruda | словацька |
| rúda | словенська |
| ruda | чеська |
руда́ «пероноспора, Peronospora viticola de By. ВеНЗн; іржа лінійна злаків, Puccinia graminis Pers. тж; Uredo rubigo vera Mak» (бот.)
пор. інші назви цих рослин: іржа́, р. ржа, ржа́вчина, п. rdza;
очевидно, пов’язане з руди́й, руда́ «іржаве болото» (за кольором і частково за середовищем поширення);
Фонетичні та словотвірні варіанти
руда́вина
«іржа лінійна злаків»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| rdza | польська |
| ржа́вчина | праслов’янська |
| ржа | російська |
| іржа́ | українська |
| руди́й | українська |
| руда́ «іржаве болото» (за кольором і частково за середовищем поширення) | українська |
боло́то
польську назву пов’язують також із старопольською назвою рослини biel «пухівка, Eriophorum L.», якою заростають болота (Moszyński JP 35/2, 123);
псл. *bolto, похідне від того самого кореня, що й боло́ння, боло́нь, іє. *bhol-/bhel- «білий»;
споріднене з лит. balà «болото», báltas «білий», лтс. balts «тс.», алб. baltë «болото»;
помилковими були спроби (Тогр І 218; Bern. I 70; Uhlenbeck 97) пов’язати з двн. pfuol «калюжа», англ. pool, норв. pola «тс.», які є запозиченнями з іллірійської мови;
до розвитку семантики пор. р. [бель] «болото», п. [biel] «тс.» як протиставлення до руда́ (власне, «болото червоного кольору»);
р. др. боло́то, бр. бало́та, п. нл. błoto, ч. bláto, слц. blato, вл. błóto, болг. м. бла́то, схв. блȁто «болото; (заст.) озеро», слн. bláto, стсл. блато;
Фонетичні та словотвірні варіанти
боло́
«бабка з темно-синіми крилами»
(ент.)
боло́та́вка
«трясогузка, Motacilla»
(орн.)
болоте́нник
«любитель гратися в болоті Me; нечепура МСБГ; (орн.) червононіжка, Tringa totanus L. ВеНЗн»
болоти́й
«болотистий»
болоти́на
«висохле болото, [болоти́ще] «місце, де було болото»
болоти́стий
болоткува́тийі
«болотний»
болотне́ча
«дуже розмокла земля»
боло́тник
«тс.; болотисте пасовисько»
боло́тни́на
«торф»
болотні́вка
«болотяна трава»
болотня́
«тс.»
болотняний
болотю́к
«п’явушник, Limnaeus stagnalis»
(ент.)
болотю́х
«коловодник, Machetes pugnax»
(ент.)
боло́тяний
болотяни́к
«болотяний чорт»
заболо́чувати
поболо́тниця
«грицик, Limosa L.»
(орн.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| baltë «болото» | албанська |
| pool | англійська |
| бало́та | білоруська |
| бла́то | болгарська |
| błóto | верхньолужицька |
| pfuol «калюжа» | давньоверхньонімецька |
| боло́то | давньоруська |
| *bhol-/bhel- «білий» | індоєвропейська |
| balts «тс.» | латиська |
| balà «болото» | литовська |
| бла́то | македонська |
| błoto | нижньолужицька |
| pola «тс.» | норвезька |
| biel «тс.» | польська |
| błoto | польська |
| *bolto | праслов’янська |
| бель «болото» | російська |
| боло́то | російська |
| блȁто «болото; (заст.) озеро» | сербохорватська |
| blato | словацька |
| bláto | словенська |
| блато | старослов’янська |
| bláto | чеська |
| biel «пухівка, Eriophorum L.» | ? |
| боло́ння | ? |
| боло́нь | ? |
| báltas «білий» | ? |
| бель «болото» | ? |
| руда́ (власне, «болото червоного кольору») | ? |
ма́рганець «хімічний елемент (метал)»
запозичення з російської мови;
р. ма́рганец виникло шляхом метатези з нім. Mangánerz «марганцева руда», що складається з слів Manǵn, від якого походить укр. ма́нга́н, та Erz «руда» (двн. ēr, днн. arut «тс.»), що разом з лат. raudus «шматок міді як монета», псл. ruda, укр. руда́ вважається давнім запозиченням з шумерської мови;
бр. болг. ма́рганец;
Фонетичні та словотвірні варіанти
марганце́вистий
марганці́вка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ма́рганец | білоруська |
| ма́рганец | болгарська |
| raudus «шматок міді як монета» | латинська |
| Mangánerz «марганцева руда» | німецька |
| ruda | праслов’янська |
| ма́рганец | російська |
| ма́нга́н | українська |
| руда́ | українська |
| Erz «руда» (двн. ēr, днн. arut «тс.») | ? |
руди́й «червоно-жовтий»
іє. *roudh-/rudh- «червоний»;
споріднене з лит. rа̄das «бурий, рудий», rū˜dys «іржа», лтс. raũds «червоний, рудий», гот. rauþs «червоний», двн. rōt, дангл. rēad, нвн. rot, англ. red, лат. ruber, гр. δρυϑρός «тс.», ав. raoiδita- «рудуватий», дінд. rudhiráḥ «червоний, кривавий», тох. А rätraќ «червоний», тох. В rätre;
псл. rudъ «червоний, рудий», пов’язане чергуванням голосних з *rуdjь «рижий», *rъd-, пор. р. рдеть;
р. рудо́й, бр. руды́, п. rudy, ч. rudý «червоний; рудий», слц. rudý «темно-червоний», вл. rudojty «рудий», м. рудее «стає червонуватим», схв. pу̑д «рудий», слн. ruÁd (рідк.) «червоний»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зруді́лий
поруді́лий
прируді́лий
руда́
«кров; іржаве болото; іржа»
руда́вий
руда́к
«суха, плюскла гречка»
руди́зна
ру́дики
«дрібне зерно, що відходить, коли віють гречку»
руді́ти
руді́шати
рудома́ня
«руда тварина; хлопець з рудим волоссям»
рудува́тий
рудь
«рудий»
(про домашніх тварин)
рудько́
«тс.»
рудю́к
«неповне зерно в гречці»
рудя́вий
рудя́к
«щось руде; плюскле зерно; [руда пляма, ластовиння Л]»
рудяни́й
«кривавий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| raoiδita- «рудуватий» | авестійська |
| red | англійська |
| руды́ | білоруська |
| rudojty «рудий» | верхньолужицька |
| rauþs «червоний» | готська |
| ἐρυϑρός «тс.» | грецька |
| rēad | давньоанглійська |
| rōt | давньоверхньонімецька |
| rudhiráḥ «червоний, кривавий» | давньоіндійська |
| *roudh-/rudh- «червоний» | індоєвропейська |
| ruber | латинська |
| raũds «червоний, рудий» | латиська |
| rúdas «бурий, рудий» | литовська |
| rū˜dys «іржа» | литовська |
| рудее «стає червонуватим» | македонська |
| rot | нововерхньонімецька |
| rudy | польська |
| rudъ «червоний, рудий» | праслов’янська |
| *rуdjь «рижий» | праслов’янська |
| *rъd- | праслов’янська |
| рдеть | російська |
| рудо́й | російська |
| pу̑д «рудий» | сербохорватська |
| rudý «темно-червоний» | словацька |
| rúd «червоний» (рідк.) | словенська |
| rätraṃ «червоний» | тохарська А |
| rätre | тохарська В |
| rudý «червоний; рудий» | чеська |
рудяк «сухоребрик Лезелія, Sisymbrium loeselii L.» (бот.)
очевидно, похідне утворення від [руда́] «кров»;
назва зумовлена застосуванням сухоребрика для лікування дизентерії (Лік. росл. Енц. дов. 423);
пор. бр. [крывавец] «сухоребрик»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| крывавец «сухоребрик» | білоруська |
| руда́ «кров» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України