РУБАНІ — ЕТИМОЛОГІЯ
руб «вузький край, окрайка; шов на тканині, рубець»
псл. rǫbъ «руб, край предмета (=відрубане); одяг (=підрублене, підшите)»;
споріднене з лтс. rа̄obs «зарубка», rа̄obît «робити зарубки», ram̃stît «рубати тупою сокирою», лит. rum̃bas «рубець, шрам; зарубка на дереві; широка смуга, окрайка», rumbė́ti «рубцюватися», rumbúoti «підрубувати», rémbėti «вкриватися шрамами»;
далі зіставляється також з двн. rant(t) «край щита», ramft «рамка, край», свн. ranft «тс.», дісл. rǫnd «край, ребро»;
спорідненість із свн. rumpf «тулуб», гол. romp «тс.» сумнівна;
іє. *rembh-/rombh- «рубати»;
р. рубе́ц, руби́ть, бр. руб «ребро, край», рубі́ць «рубати», др. рубъ «шматок тканини», п. rąb «край, рубець», ч. roub «щось відрубане; прищепа», rub «виворіт», слц. вл. rub «тс.», нл. rub «полотняний одяг; полотняна хустина», rubaś «рубати», полаб. rǫ̇b «рубець», болг. ръб «край, грань; обшитий край одягу; кромка матерії», м. раб «рубець, кайма; край, грань, ребро», раби «підрублює, підшиває край тканини», схв. pу̑б «край, кайма, рубець (на одязі)», слн. rîb «край, борт, кайма»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́руб
ви́рубаний
ви́рубка
вирубни́й
відру́б
відру́баний
відру́бни́й
відрубни́к
відру́бок
вруб
вру́бівка
вру́бовий
за́руб
«зарубка, засік»
за́руба
«рублена перегородка в амбарі»
зару́бина
зарубі́жний
за́ру́бка
зару́бник
за́рубок
зарубцьо́ваний
зарубча́стий
«карбований»
звирубляти
«вирубувати»
зруб
зру́бань
«рубання лісу»
зру́бина
«один ряд у зрубі криниці»
зруби́ти
«побудувати з брусів»
навідру́б
на́дру́б
надру́бина
на́руб
на́рубень
нару́би
«навиворіт»
нару́бка
недору́баний
недо́ру́бок
обру́б
обру́бина
«оборіг»
обру́бка
обру́бки
обру́бкуватий
обру́блений
обрубни́й
обру́бник
обру́бок
обру́бувач
о́друб
«зразу»
па́руб
«ділянка для випасу в лісі»
пере́руб
«засік»
пере́ру́б
пі́друб
«основа дерев’яної хати»
підру́бка
подру́ба
«підвалина»
по́руб
порубани́на
«рана»
порубі́жний
пору́бка
пору́бник
пору́бня
«мотика»
порубцьо́ваний
пору́бщик
приру́б
прируби́ти
«зажити, зарости»
(ся)] (про рану)
прирубі́жний
про́луб
«тс.»
про́руб
про́ру́бка
прору́бня
«ополонка»
ро́зру́б
розру́бка
ру́б'я
«краї, рубці»
(зб.)
ру́ба
«вертикально, ребром»
руба́й
«дроворуб»
руба́йло
«ескадрон; той, що б’ється, рубає»
руба́к
«дроворуб; інструмент у колісників Г; дровітня ДзАтл ІІ»
руба́ка
«той, що б’ється, рубає; [ескадрон] Нед»
ру́баковщина
«місце в лісі після вирубки дерев»
руба́ль
«дроворуб; забіяка»
руба́льник
«тс.»
ру́бане́ць
«поліно, цурпалок, [меч Нед; праник]»
ру́баний
рубани́на
рубани́сько
«місце в лісі, де вирубані дерева»
ру́ба́нка
«колода; [рубання дров; сорт махорки]»
руба́нок
«поліно»
рубанці́
«дрова»
ру́бань
«купа дров; поле серед лісу»
руба́ти
руба́ч
«дроворуб; [забіяка Нед]»
руба́чка
рубе́ль
«жердина, якою притискають сіно чи снопи на возі; дошка із зарубками для качання білизни»
рубе́ць
«шов у шитві; шрам; край; [рант Нед]»
руби́ло
(знаряддя праці первісної людини)
руби́ти
«підрублювати, підшивати»
рубі́ж
«кордон; край; [зарубка; тупий бік ножа]»
рубі́ль
«рубель для притискування сіна чи снопів»
ру́блений
рубли́ти
«притискувати рублем»
рублі́нник
«дроворуб, якому доручено відмічати зарубками роботу»
рубни́й
ру́бо́к
«шрам Нед; рубель до полотна Пр. ХІ діал. н.»
ру́бом
«тс.»
рубону́ти
рубце́вий
рубцьо́ваний
рубцюва́тий
рубцюва́тися
рубча́стий
рубча́стість
ру́бчик
«шов, рубець»
струб
«зруб»
уру́бний
уру́бок
«поліно»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| руб «ребро, край» | білоруська |
| рубі́ць «рубати» | білоруська |
| ръб «край, грань; обшитий край одягу; кромка матерії» | болгарська |
| rub «тс.» | верхньолужицька |
| romp «тс.» | голландська |
| rant(t) «край щита» | давньоверхньонімецька |
| ramft «рамка, край» | давньоверхньонімецька |
| rǫnd «край, ребро» | давньоісландська |
| рубъ «шматок тканини» | давньоруська |
| *rembh-/rombh- «рубати» | індоєвропейська |
| rùobs «зарубка» | латиська |
| rùobît «робити зарубки» | латиська |
| ram̃stît «рубати тупою сокирою» | латиська |
| rum̃bas «рубець, шрам; зарубка на дереві; широка смуга, окрайка» | литовська |
| rumbėˊti «рубцюватися» | литовська |
| rumbúoti «підрубувати» | литовська |
| rémbėti «вкриватися шрамами» | литовська |
| раб «рубець, кайма; край, грань, ребро» | македонська |
| раби «підрублює, підшиває край тканини» | македонська |
| rub «полотняний одяг; полотняна хустина»«рубати» | нижньолужицька |
| rubaś «полотняний одяг; полотняна хустина»«рубати» | нижньолужицька |
| rǫ̇b «рубець» | полабська |
| rąb «край, рубець» | польська |
| rǫbъ «руб, край предмета (=відрубане); одяг (=підрублене, підшите)» | праслов’янська |
| рубе́ц | російська |
| руби́ть | російська |
| pу̑б «край, кайма, рубець (на одязі)» | сербохорватська |
| ranft «тс.» | середньоверхньнімецька |
| rumpf «тулуб» | середньоверхньнімецька |
| rub «тс.» | словацька |
| rób «край, борт, кайма» | словенська |
| roub «щось відрубане; прищепа»«виворіт» | чеська |
| rub «щось відрубане; прищепа»«виворіт» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України