РОХА — ЕТИМОЛОГІЯ

рох (вигук, що відтворює рохкання свині)

звуконаслідувальне утворення, паралельне до [ра́хкати] «квакати»;
припущення про спорідненість з лтс. ur̃kšêt «рохкати» (Torbiörnsson I 11) необґрунтоване;
р. [ро́хать] «рохкати; сильно хропіти», [рёхать, ро́хкать] «тс.», бр. рох, ро́хкаць (про свиней), п. [rochać] «тс.», ч. roch (‹hroch), схв. гро̀ктати «рохкати», слн. rohnéti «бурчати, галасувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

рох-рох-рох «тс.»
ро́ха «свиня»
ро́хкати «видавати звук рох»
ро́хкіт «рохкання»
рохко́танє «тс.»
рьо́хкати «тс. ВеЛ; квакати (про жаб) ВеНЗн»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
рох білоруська
ро́хкаць (про свиней) білоруська
ur̃kšêt «рохкати» латиська
rochać «тс.» польська
ро́хать «рохкати; сильно хропіти» російська
рёхать російська
ро́хкать «тс.» російська
гро̀ктати «рохкати» сербохорватська
rohnéti «бурчати, галасувати» словенська
ра́хкати «квакати» українська
roch (‹hroch) чеська
hroch чеська

со́ха́ «стовп з розсохою; примітивне знаряддя для орання»

псл. soxa «дерево з розвилкою», [soxorъ] «тс.»;
споріднене з лит. šaká «гілка, сук, розсоха», šãkė «вила», лтс. saka «розсоха дерева», sakas «хомут, ярмо», sakne «корінь», дінд. śā́kā (śā́khā) «гілка, сук», перс. šāχ «тс., ріг», вірм. ћaχ «гілка», гот. hōha «плуг»;
іє. *k῀ā˘k- «сук, гілка; кілок»;
р. болг. соха́, бр. саха́, др. соха «соха, підпірка, кілок, дрюк», п. socha «соха», ч. слц. socha «статуя, скульптура», sochor «бовдур, телепень», вл. нл. socha «кілок з розсохою», sochor «кийок», м. соа «рогатина, жердина з розвилкою», схв. са̏ха «жердина з розсохою», слн. sôha «статуя; кілок», с.-цсл. соха «дрючок, палиця»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

підсо́ха «довга колода в основі дахового гребеня»
підсо́шок «підпірка в тині»
по́сох «палиця»
посохи́ «куток у хаті для рогачів і кочерг»
посо́шне «земельний податок від сохи» (іст.)
посо́шний «нараховуваний від сохи»
посо́щина «тс.»
присі́шки «стремена»
присі́шок «підпірка»
при́сох «стовп, що підпирає тин або дах у клуні»
присо́шина «тс.»
розсі́шки «малі вила»
розсо́ха
розсоха́тий «який має розсоху»
розсохач «олень»
розсо́хуватий
ро́сі́ «відгалуження оленячих рогів»
росішки́ «тс.»
росо́ха «розсоха»
росоха́тий
росоха́ч «дуб з широкими гілляками»
росо́хи «частина тіла, де розходяться ноги»
росохі́р «стовп з розсохами для сушіння горшків»
росохова́тий «тс.»
сі́шка «невелика соха; підставка з розсохи»
со́ха́р «колода з розсохою»
соха́тий «лось»
соха́тина «лосине м’ясо»
со́хур «вилка для ловлі риби; розвилистий стовп для сушіння посуду»
со́шка «сішка»
со́шни́к
Етимологічні відповідники

Слово Мова
саха́ білоруська
соха́ болгарська
socha «кілок з розсохою»«кийок» верхньолужицька
sochor «кілок з розсохою»«кийок» верхньолужицька
ћaχ «гілка» вірменська
hōha «плуг» готська
śā́kā «гілка, сук» (śā́khā) давньоіндійська
соха «соха, підпірка, кілок, дрюк» давньоруська
*k῀ā˘k- «сук, гілка; кілок» індоєвропейська
saka «розсоха дерева» латиська
šaká «гілка, сук, розсоха» литовська
соа «рогатина, жердина з розвилкою» македонська
socha «кілок з розсохою»«кийок» нижньолужицька
sochor «кілок з розсохою»«кийок» нижньолужицька
šāχ «тс., ріг» перська
socha «соха» польська
soxa «дерево з розвилкою» праслов’янська
соха́ російська
соха «дрючок, палиця» сербо-церковнослов’янська
ха «жердина з розсохою» сербохорватська
socha «статуя, скульптура»«бовдур, телепень» словацька
sochor «статуя, скульптура»«бовдур, телепень» словацька
sôha «статуя; кілок» словенська
socha «статуя, скульптура»«бовдур, телепень» чеська
sochor «статуя, скульптура»«бовдур, телепень» чеська
soxorъ «тс.» ?
šãkė «вила» ?
sakas «хомут, ярмо» ?
sakne «корінь» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України