РОПТАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. rъpъtъ/ropъtъ «гомін, бурчання, ремство», rъpъtati/ropъtati «ремствувати», пов’язане з rъpъt-/ropъt- «гул, гомін, грюкіт» звуконаслідувального походження;

очевидно, споріднене з дінд. rápati «базікає», дат. rappe «ґелґотати»;

р. ропта́ть «ремствувати, нарікати», ро́пот «ремство; гомін», др. ръпътати (роптати) «ремствувати, нарікати», п. [reptać] «ремствувати», ч. reptati «тс.», repot «ремство», слц. reptat’ «нарікати, бурчати», вл. ropot «гомін, заворушення», болг. ропта́я «ремствую», ро́пот «ремство», м. роптае «ремствує», ропот «ремство», слн. ropotáti «ремствувати», стсл. ръпътати «бурчати, ремствувати»;

нерегулярне утворення від звуконаслідувального вигука руп, можливо, запозиченого із західнослов’янських мов;

пор. укр. ре́пет «сильний гамір, шум», рип, рипі́ти, ропта́ти, ропоті́ти та ін;

п. rupotać «стукати», [rup-tup-tup] (звук стуку у вікно), ч. rupat «тріщати, хрустіти», rupot «шум», rup (виг.) «хруп, хрясь», слц. rupnút’ «трахнути», rup (виг.) «трах», болг. заст. рупо́та «стукаю», м. рупа «хрустить», рупоти «гучно хрустить»;