РОПОТІТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ропта́ти «ремствувати; дзюрчати; [бурмотіти, шуміти Нед]»
псл. rъpъtъ/ropъtъ «гомін, бурчання, ремство», rъpъtati/ropъtati «ремствувати», пов’язане з rъpъt-/ropъt- «гул, гомін, грюкіт» звуконаслідувального походження;
очевидно, споріднене з дінд. rápati «базікає», дат. rappe «ґелґотати»;
р. ропта́ть «ремствувати, нарікати», ро́пот «ремство; гомін», др. ръпътати (роптати) «ремствувати, нарікати», п. [reptać] «ремствувати», ч. reptati «тс.», repot «ремство», слц. reptat’ «нарікати, бурчати», вл. ropot «гомін, заворушення», болг. ропта́я «ремствую», ро́пот «ремство», м. роптае «ремствує», ропот «ремство», слн. ropotáti «ремствувати», стсл. ръпътати «бурчати, ремствувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
рапота́ти
«нарікати»
ро́піт
«бурмотіння»
ропоті́ти
«бурмотіти; базікати без угаву; шуміти під час руху»
ропуті́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ропта́я «ремствую» | болгарська |
ро́пот «ремство» | болгарська |
ropot «гомін, заворушення» | верхньолужицька |
rápati «базікає» | давньоіндійська |
ръпътати «ремствувати, нарікати» (роптати) | давньоруська |
роптати | давньоруська |
роптати | давньоруська |
rappe «ґелґотати» | датська |
роптае «ремствує» | македонська |
ропот «ремство» | македонська |
reptać «ремствувати» | польська |
rъpъtъ / ropъtъ «гомін, бурчання, ремство» | праслов’янська |
rъpъtati / ropъtati «ремствувати» | праслов’янська |
rъpъt- / ropъt- «гул, гомін, грюкіт» | праслов’янська |
ропта́ть «ремствувати, нарікати» | російська |
ро́пот «ремство; гомін» | російська |
reptat' «нарікати, бурчати» | словацька |
ropotáti «ремствувати» | словенська |
ръпътати «бурчати, ремствувати» | старослов’янська |
ч. reptati «тс.»«ремство» | чеська |
repot «тс.»«ремство» | чеська |
рупетя «шум, гуркіт»
нерегулярне утворення від звуконаслідувального вигука руп, можливо, запозиченого із західнослов’янських мов;
пор. укр. ре́пет «сильний гамір, шум», рип, рипі́ти, ропта́ти, ропоті́ти та ін;
п. rupotać «стукати», [rup-tup-tup] (звук стуку у вікно), ч. rupat «тріщати, хрустіти», rupot «шум», rup (виг.) «хруп, хрясь», слц. rupnút’ «трахнути», rup (виг.) «трах», болг. заст. рупо́та «стукаю», м. рупа «хрустить», рупоти «гучно хрустить»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
рапутє
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
рупо́та «стукаю» | болгарська |
рупа «хрустить» | македонська |
рупоти «гучно хрустить» | македонська |
rupotać «стукати» | польська |
rup-tup-tup (звук стуку у вікно) | польська |
rupnút' «трахнути»«трах» (виг.) | словацька |
rup «трахнути»«трах» (виг.) | словацька |
руп | українська |
ре́пет «сильний гамір, шум» | українська |
рип | українська |
рипі́ти | українська |
ропта́ти | українська |
ропоті́ти | українська |
rupat «тріщати, хрустіти»«шум»«хруп, хрясь» (виг.) | чеська |
rupot «тріщати, хрустіти»«шум»«хруп, хрясь» (виг.) | чеська |
rup «тріщати, хрустіти»«шум»«хруп, хрясь» (виг.) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України