РОЗШУЛІЧИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
розшулі́чити «второпати, розкумекати»
очевидно, результат контамінації форм розшоло́пати «тс.» і лічи́ти «рахувати»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| розшоло́пати «тс.» | українська |
| лічи́ти «рахувати» | українська |
розшушу́кати «второпати, розкумекати»
очевидно, афективне утворення, що виникло у зв’язку з формами типу розшоло́пати, [розшулі́чити] «тс.» (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| розшоло́пати | українська |
| розшулі́чити «тс.» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України