РОЗОР — ЕТИМОЛОГІЯ

ора́ти «обробляти землю плугом, сохою»

псл. orati, orjǫ;
споріднене з лит. árti, ariù «орати», лтс. ar̂t, aŗu, лат. aro, arāre, гр. ἀρόω «орю», сірл. airim «тс.», гот. arjan «орати», тох. А В āre «плуг», вірм. araur «тс.», двн. art «зоране поле», а також, можливо, з лит. ìrti «розходитись у різні боки», стсл. орити «розв’язувати, пускати (на воду)», укр. розори́ти;
іє. *ar- «орати»;
р. ора́ть, бр. ара́ць, др. орати, п. orać, ч. orati, слц. orat’, вл. worać, нл. woraś, болг. ора́, м. ора, схв. о̀рати, слн. oráti, стсл. орати;
Фонетичні та словотвірні варіанти

відо́р «відплата оранням»
за́ори «краї поля, які з трудом заорюються через утрамбованість землі»
зао́рини «тс.»
зі́рки «край ниви, де закінчуються борозни»
зо́рак «стертий леміш»
зо́рки «тс.»
зо́рок
орак «орна земля на узбіччях гір»
ора́ло «знаряддя для оранки, рало»
ора́льник «орач»
орани́на «орання; рілля»
орани́ця «рілля; [земля, не орана кілька років; поле, яке треба орати; зоране поле; оранка] О»
о́ранка «орання; рілля; [час орання]»
о́ранник «орач»
ора́тай
ора́тель «тс.»
ора́ч
ора́чка «оранка»
орба́ «орання»
оре́ний «зораний»
о́рний
перео́р «переорювання»
перео́рок «переоране місце на дорозі»
підора́ти «зорати трохи»
приора́ти «при оранні захопити частину чужої землі»
приора́тися «при оранні дійти до якогось місця»
розо́р «заглибина, яка утворюється плугом після певного прийому орання» (у сполученні ора́ти в розор)
розо́ра «розор; межа між двома зораними полями, проведена плугом, або між грядками, зроблена заступом»
ўорка
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ара́ць білоруська
ора́ болгарська
worać верхньолужицька
araur «тс.» вірменська
arjan «орати» готська
ἀρόω «орю» грецька
art «зоране поле» давньоверхньонімецька
орати давньоруська
*ar- «орати» індоєвропейська
aro латинська
ar̂t латиська
árti литовська
ìrti «розходитись у різні боки» литовська
ора македонська
woraś нижньолужицька
orać польська
orati праслов’янська
ора́ть російська
о̀рати сербохорватська
airim «тс.» середньоірландська
orat' словацька
oráti словенська
орити «розв’язувати, пускати (на воду)» старослов’янська
орати старослов’янська
розори́ти українська
orati чеська
orjǫ ?
ariù «орати» ?
aŗu ?
arāre ?
А В āre «плуг» ?

розори́ти

псл. *orzoriti «розорити», утворене за допомогою префікса *orz- від *oriti «розоряти» (пор. др. оборити «розруйнувати, розорити, знищити», оритель «руйнівник», п. ст. oborzyć «зруйнувати, знищити», ч. obořiti se «обрушитися, накинутися», ст. obořiti «розруйнувати», болг. [разобо́ря, разобо́р(у)вам] «розоряю, розладную», схв. [о̀рити] «скидати»);
споріднене з лит. ardýti «розбирати, порушувати, руйнувати», érdėti «розпорюватися», ìrti «розпадатися, розкладатися; розпорюватися, розладнуватися», лтс. ā̀rdît «розбирати, руйнувати», ḕrst «розбирати, чесати (льон), розділяти, сіктись», дінд. árdati «розпиляється, розчиняється», хет. ḫarra- «ламати, руйнувати, роздрібнювати»;
можливо, далі пов’язане з рідки́й, лат. rārus «рідкий», дінд. ṛtē «за винятком, без, крім»;
іє. *er-/erǝ- «розривати, розділяти»;
помилково пов’язувалось (Потебня РФВ 6, 146) з лат. orior «встаю, починаюся, виникаю», гр. ὄρνῡμι «надаю руху, збуджую; приганяю, зганяю; кидаюся, рухаюся», дінд. ṛṇṓti «підіймається»;
р. разори́ть, бр. разары́ць, др. разорити «зруйнувати; порушити; відкинути; уразити», болг. разоря́вам, м. разори, разурне, схв. разо̀рити, стсл. разорити;
Фонетичні та словотвірні варіанти

розо́р «розорення»
розо́ра «тс.»
розори́тель
розо́рливий
розо́рний
розо́рювати
розоря́ти
розоря́тися «лаятися, бешкетувати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
разары́ць білоруська
разобо́ря болгарська
разобо́рувам болгарська
разобо́ря болгарська
разобо́рувам болгарська
разоря́вам болгарська
ὄρνῡμι «надаю руху, збуджую; приганяю, зганяю; кидаюся, рухаюся» грецька
árdati «розпиляється, розчиняється» давньоіндійська
ṛtē «за винятком, без, крім» давньоіндійська
ṛṇṓti «підіймається» давньоіндійська
оритель «розоряю, розладную» давньоруська
оборити давньоруська
разорити «зруйнувати; порушити; відкинути; уразити» давньоруська
*er-/erǝ- «розривати, розділяти» індоєвропейська
rārus «рідкий» латинська
orior «встаю, починаюся, виникаю» латинська
ā̀rdît «розбирати, руйнувати» латиська
ardýti «розбирати, порушувати, руйнувати» литовська
érdėti «розпорюватися» литовська
ìrti «розпадатися, розкладатися; розпорюватися, розладнуватися» литовська
разори македонська
разурне малайська
oborzyć польська
*orzoriti «розорити» праслов’янська
*oriti «розоряти» (пор. др. оборити «розруйнувати, розорити, знищити», оритель «руйнівник», п. ст. oborzyć «зруйнувати, знищити», ч. obořiti se «обрушитися, накинутися», ст. obořiti «розруйнувати», болг. [разобо́ря, разобо́р(у) праслов’янська
разори́ть російська
о̀рити «скидати» сербохорватська
разо̀рити сербохорватська
разорити старослов’янська
рідки́й українська
ḫarra- «ламати, руйнувати, роздрібнювати» хетська
obořiti se чеська
obořiti чеська
obořiti se чеська
obořiti чеська
obořiti se чеська
obořiti чеська
ḕrst «розбирати, чесати (льон), розділяти, сіктись» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України