РИТМ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ритм
через французьке посередництво (фр. rythme «ритм; розмір; темп») запозичено з латинської мови;
лат. rhythmus «ритм, рівномірність, розмір», походить від гр. ῥυϑμός «ритм, такт; ритмічність; вид, форма», пов’язаного з ῥέω «течу», спорідненим з дангл. stréam «річка, потік», лтс. straume «течія, потік», стсл. строуа, укр. струм;
р. ритм, бр. рытм, п. rytm, ч. слц. вл. rytmus, болг. ри́тъм, м. ритам, схв. ри̏там, слн. rítem, rítmičen «ритмічний»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рытм | білоруська |
| ри́тъм | болгарська |
| rytmus | верхньолужицька |
| ῥυϑμός «ритм, такт; ритмічність; вид, форма» | грецька |
| ῥέω «течу» | грецька |
| stréam «річка, потік» | давньоанглійська |
| rhythmus «ритм, рівномірність, розмір» | латинська |
| straume «течія, потік» | латиська |
| ритам | македонська |
| rytm | польська |
| ритм | російська |
| ри̏там | сербохорватська |
| rytmus | словацька |
| rítem «ритмічний» | словенська |
| rítmičen «ритмічний» | словенська |
| строуа | старослов’янська |
| струм | українська |
| rythme | французька |
| rytmus | чеська |
ритма́ч «віршомаз»
результат контамінації іменників ритм і ри́ма (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ритма́чити
«римувати»
ритмува́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ритм | українська |
| ри́ма | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України