РИТА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
рить «зад»
псл. ritь;
споріднене з лит. ríetas «стегно, свинячий окорок», далі з riẽsti «згинати, вигинати», вірм. eri «згин, суглоб; плече»;
далі пов’язується також (Brückner 478) з риста́ти, ристь;
др. рить (рыть) «копито?», п. ст. rzyć «відхідниковий отвір, зад, сідниця», [rzyc, rzec] «тс.», ч. řit’ «зад, задній прохід», слц. rit’, вл. rić, нл. riś «тс.», болг. рѝтам «брикати», м. рита «тс.», схв. рт «зад», ри̏тати се «брикатися», слн. rìt «зад, сідниця», [nazrit] «назад», с.-цсл. рить;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ри́ттю
«тс.»
ри́тьми
«назад»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рѝтам «брикати» | болгарська |
| rić | верхньолужицька |
| eri «згин, суглоб; плече» | вірменська |
| рить «копито?» (рыть) | давньоруська |
| рыть | давньоруська |
| ríetas «стегно, свинячий окорок» | литовська |
| riẽsti «згинати, вигинати» | литовська |
| рита «тс.» | македонська |
| riś «тс.» | нижньолужицька |
| rzyć «відхідниковий отвір, зад, сідниця» | польська |
| rzyc «тс.» | польська |
| rzec «тс.» | польська |
| ritь | праслов’янська |
| рить | сербо-церковнослов’янська |
| рȗт «зад» | сербохорватська |
| ри̏тати се «брикатися» | сербохорватська |
| rit' | словацька |
| rìt «зад, сідниця» | словенська |
| nazrit «назад» | словенська |
| риста́ти | українська |
| ристь | українська |
| риста́ти | українська |
| ристь | українська |
| řit' «зад, задній прохід» | чеська |
ри́ти
іє. *rū-/rou-;
споріднене з лит. ráuti «рити, копати», rūtìs «яма для картоплі, льох», дінд. rávati «розбиває, роздробляє», ірл. ruam «заступ, лопата»;
псл. ryti (< *rūti), пов’язане чергуванням голосних з rъvati «рвати»;
р. рыть, бр. рыць, др. рыти, п. вл. ryć, ч. rýt, слц. ryt’, нл. ryś, полаб. råjĕ, болг. ри́я, м. рие, схв. ри̏ти «рити; винюхувати», слн. ríti, стсл. рыти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
підрийка
«порода дрібних коропів»
(іхт.)
підри́йок
«тс.»
порива́ч
«кочерга»
прори́в
«яр, утворений потоком води»
прори́вина
«тс.»
прориття́
ре́я
«рило»
рий
«яр»
ри́йка
«хобот, рило»
рийкова́тий
«рилоподібний»
риле́ць
«прорита в снігу стежка»
рилкова́тий
«тс.»
ри́ло́
риль
«заступ»
риття́
рия́к
«рило; різновид ведмедя»
рияток
«хоботок»
ро́зрий
«руйнування, спустошення»
розри́тий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рыць | білоруська |
| ри́я | болгарська |
| ryć | верхньолужицька |
| rávati «розбиває, роздробляє» | давньоіндійська |
| рыти | давньоруська |
| *rū-/rou- | індоєвропейська |
| ruam «заступ, лопата» | ірландська |
| ráuti «рити, копати» | литовська |
| rūtìs «яма для картоплі, льох» | литовська |
| рие | македонська |
| ryś | нижньолужицька |
| råjĕ | полабська |
| ryć | польська |
| ryti (< *rūti) | праслов’янська |
| rъvati «рвати» | праслов’янська |
| *rūt | праслов’янська |
| рыть | російська |
| ри̏ти «рити; винюхувати» | сербохорватська |
| ryt' | словацька |
| ríti | словенська |
| рыти | старослов’янська |
| rýt | чеська |
ри́ти «гравірувати»
очевидно, пізнє псл. ryti «різьбити», пов’язане з ryti «рити, копати»;
др. рытиz «ліпна робота?», п. ryć «різьбити, гравірувати», rytować «тс.», ч. rýt «копати; гравірувати», rytí «гравірування», слц. ryt’ «копати; різати», rytie «різьба», вл. ryć «копати; гравірувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
рит
«гравірування»
рити́на
«гравюра»
ритівни́к
«гравер»
ритівни́чий
«гравер»
риті́вня
«гравірувальна майстерня»
ритова́ти
рито́ви́на
«гравюра, естамп»
рито́вни́к
«гравер»
ритовни́цтво
«гравірувальне мистецтво»
рито́вня
«гравірувальна майстерня»
ритува́ння
«гравірування»
ритува́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ryć «копати; гравірувати» | верхньолужицька |
| рыти «ліпна робота?» | давньоруська |
| ryć «різьбити, гравірувати»«тс.» | польська |
| rytować «різьбити, гравірувати»«тс.» | польська |
| ryti «різьбити» | праслов’янська |
| ryti «рити, копати» | праслов’янська |
| ryt' «копати; різати»«різьба» | словацька |
| rytie «копати; різати»«різьба» | словацька |
| rýt «копати; гравірувати»«гравірування» | чеська |
| rytí «копати; гравірувати»«гравірування» | чеська |
ра́ти «рити, копати»
очевидно, результат контамінації слів ри́ти і ора́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ри́ти | українська |
| ора́ти | українська |
ре́ва «течія над глибокою ямою в річці, де крутиться вода»
неясне;
можливо, пов’язане з рва́ти, прі́рва або з рів, ри́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ре́вка
«яма з водою; копанка»
ре́вня
«багнисте місце, де легко потонути Нед; викопана яма, наповнена водою Ч»
ре́мня
«викопана яма, наповнена водою Ч; болото з іржавою водою Ник»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рва́ти | українська |
| прі́рва | українська |
| рів | українська |
| ри́ти | українська |
реві́ти
іє. *(е)rē˘u- «кричати»;
споріднене з лит. rujа̀ «тічка, полювання; зграя», снн. rüien «ревти», дангл. rón «рев», róan «ревти», лат. rūmor «шум, гомін; слух, чутка», rāvus «хриплий», гр. ὠρυÁομαι «реву, вию; репетую», дінд. rávati, ruā́ti, ruváti «реве, кричить», rávaḥ «рев», осет. arawyn : aryd/arawun : arud «сповнювати сильним шумом»;
псл. rjuti ‹ *reuti, revǫ;
р. реве́ть, бр. раўці́ «ревти, ричати», др. рюти, реву «ревти; скреготати», п. [rzwieć], ст. rzwаć «ричати», rzuć, теп. ч. *rzеwę › rzwę, ч. řvát «ричати; репетувати; ревти», слц. revat’, вл. ruć, rjejć, болг. рева́, м. реве, схв. рѐвати «ревти, репетувати», слн. rjovéti, rjúti «репетувати; ревти; ричати», стсл. ровы (дієприкм.), цсл. ровы, рюти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ре́ва
ре́вало
«час тічки в оленів»
рева́ниці твори́ти
«ревти»
рева́ниця
«сильне ревіння, сильний плач»
рева́ти
«ревіти; плакати»
ре́вати
«плакати»
реве́га
«ревіння»
ре́вище
«сильне ревіння; місце забою рогатої худоби; [мурашник, який воли розбивають рогами і з ревом кидають на себе Шух; (знев.) велика, негарна і незграбна людина Кур]»
ре́віт
«ревіння; прибій (хвиль)»
ре́вкати
«ревти, шуміти, вигукувати»
ревкатся
«(у нього) бурчить у животі»
(му)
ревкну́ти
«заверещати»
ревли́вий
«плаксивий, крикливий»
ре́вма
ре́внява
«ревіння; шум, крик»
ревсти́
«ревти»
ревти́
реву́га
«корова, яка постійно сильно реве; плакса»
реву́ля
«тс.»
реву́н
реву́ха
реву́чий
реву́шка
«ревіння»
ри́ти
«плакати, ревіти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| раўці «ревти, ричати» | білоруська |
| рева́ | болгарська |
| ruć | верхньолужицька |
| rjejć | верхньолужицька |
| ὠρυÁομαι «реву, вию; репетую» | грецька |
| rón «рев» | давньоанглійська |
| rávati | давньоіндійська |
| рюти | давньоруська |
| *(е)rē˘u- «кричати» | індоєвропейська |
| rūmor «шум, гомін; слух, чутка» | латинська |
| rujа̀ «тічка, полювання; зграя» | литовська |
| реве | македонська |
| rzwieć | польська |
| rjuti | праслов’янська |
| реве́ть | російська |
| рѐвати «ревти, репетувати» | сербохорватська |
| rüien «ревти» | середньонижньонімецька |
| revat' | словацька |
| rjovéti «репетувати; ревти; ричати» | словенська |
| rjúti «репетувати; ревти; ричати» | словенська |
| ровы (дієприкм.) | старослов’янська |
| реву «ревти; скреготати» | українська |
| рюти | українська |
| ровы | церковнослов’янська |
| *rzеwę › rzwę | чеська |
| řvát «ричати; репетувати; ревти» | чеська |
| róan «ревти» | ? |
| rāvus «хриплий» | ? |
| ruā́ti | ? |
| ruváti «реве, кричить» | ? |
| rávaḥ «рев» | ? |
| arawyn : aryd/arawun : arud «сповнювати сильним шумом» | ? |
| revǫ | ? |
| rzwаć «ричати» | ? |
| rzuć «ричати» | ? |
| *rzеwę › rzwę | ? |
ри́нда «свиня»
неясне;
можливо, звуконаслідувальне або афективне утворення, пов’язане з рохканням або з дієсловом ри́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ри́ндя
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ри́ти | українська |
ри́тва «ритвина Куз; водойма Она»
припущення про походження від іменника *ryty, род. в. *rytъve (Фасмер ІІІ 531) здається менш переконливим, оскільки в давньоруській мові це слово не засвідчене;
очевидно, утворене за допомогою суфікса -тва від ри́ти (псл. ryti);
р. ры́твина «вибій, вибоїна», [ры́тва] «рів, рівчак, канава від дощу, водомий, водорий», п. [rytwina] «дернина»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ри́твити
«копати, рити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| rytwina «дернина» | польська |
| *ryty | праслов’янська |
| *rytъve | праслов’янська |
| ryti | праслов’янська |
| ры́твина «вибій, вибоїна» | російська |
| ры́тва «рів, рівчак, канава від дощу, водомий, водорий» | російська |
| ри́ти (псл. ryti) | українська |
рияки «гальма» (тільки мн.)
назва зумовлена тим, що причеплене до колеса гальмо риє землю;
пов’язане з ри́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ри́ти | українська |
ру́сло́ «річище, заглиблення в ґрунті, по якому тече річка, струмок СУМ, Куз, [гирло річки]»
найбільш імовірною є спорідненість з лит. rusė́ti «текти», rusnîti «повільно текти», Raũsvė, Rusnìs (назви річок);
менш обґрунтованими є зближення з рух, ру́шити (Брандт РФВ 22, 144), ри́ти, рвати (Jagić AfSlPh 30, 629), ав. raōδah- «річка» (Matzenauer LF 17, 192), лит. rÌsti «рубати», rantýti «надрізувати» (Bezlaj Eseji 140);
загальновизнаної етимології не має;
р. ру́сло́, слц. заст. ruslo (з рос.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
приру́словий
ру́слище
руслови́й
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| raōδah- «річка» | авестійська |
| рух | валлійська |
| rusėˊti «текти» | литовська |
| rusnóti «повільно текти» | литовська |
| Raũsvė | литовська |
| Rusnìs (назви річок) | литовська |
| rę͂sti «рубати» | литовська |
| rantýti «надрізувати» | литовська |
| ру́сло́ | російська |
| ruslo (з рос.) | словацька |
| ру́шити | українська |
| ри́ти | українська |
| рвати | українська |
чортори́й «великий вир; глибока яма, в якій утворюється вир; глибокий рів, яр, провалля»
псл. [(півн.) *čr̥toryjь/čr̥toryja];
складне слово, утворене на основі слів *čr̥tъ, укр. чорт і форми -ryjь/-ryja, пов’язаної з дієсловом ryti, укр. ри́ти;
сумнівні пов’язання з *čr̥ta і ryti (Фасмер IV 349; Соболевский РФВ 70, 96) або з лит. kertùs «землерийка», що зближується з першим компонентом при тлумаченні слова в цілому як «кротовина» (Brückner 266), сумнівне й пояснення *čr̥toryja як пов’язаного з *krъtoryja «злий дух, що риється в землі, ніби кріт» (ЕСЛГНПР 175 з посиланням на: Трубачев Этим. 154);
р. черторо́й «яр; вибій від води», др. Чьрторыя (› укр. суч. Чортори́й – рукав Дніпра й місцевість навколо нього біля Києва), п. Czartoryja (озеро в басейні Вісли), ч. [Čertoryje] (топонім і мікротопонім);
Фонетичні та словотвірні варіанти
чортори́я
«яр»
(обл.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Чьрторыя (› укр. суч. Чортори́й -- рукав Дніпра й місцевість навколо нього біля Києва) | давньоруська |
| kertùs «землерийка» | литовська |
| Czartoryja (озеро в басейні Вісли) | польська |
| (півн.) *čr̥toryjь/čr̥toryja | праслов’янська |
| черторо́й «яр; вибій від води» | російська |
| чорт | українська |
| ри́ти | українська |
| Čertoryje (топонім і мікротопонім) | чеська |
| *čr̥tъ | ? |
| *čr̥ta | ? |
| як «кротовина» | ? |
| *krъtoryja «злий дух, що риється в землі, ніби кріт» | ? |
хи́ндя «трясця»
афективне утворення, очевидно, на основі дієслова хита́ти;
до суфікса -нд’- пор. ри́ндя «свиня» від ри́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хви́ндя
хи́дня
«тс.»
хи́ндіти
«хиріти»
хі́ндя
хо́ндя
ху́ндя
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хита́ти | ? |
| -нд'- | ? |
| ри́ндя «свиня» | ? |
| ри́ти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України