РИСЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, паралельне утворення до ристь;

недостатньо переконливо зіставлялося з шв. rusa «штурмувати, перекидати, квапитися», укр. ри́хлий, русло́ (Matzenauer LF 18, 246; Scheftelowitz KZ 56, 199);

р. бр. рысь, п.  rysia «рись», rysią «риссю», ryscią, [ryszczą], ст. rześcią «тс.»;

псл. rysь, очевидно, зводиться до давнішого *lysь, спорідненого з лит. lšis «рись», лтс. lũsis, прус. luysis, двн. luhs, нвн. Luchs, днн. lohs, ірл. lug, вірм. lus-, lusanunk̔ (мн.), гр. λύγξ, λυγϰός;

іє. *leuk’-, *louk’- «сяяти, блищати»;

псл. rysь замість *lysь могло бути зумовлене впливом *rysъ «рижий, строкатий» (за рудим кольором шерсті);

менш вірогідним здається припущення про появу -r- під впливом ри́кати (Брандт РФВ 24, 15);

викликає сумнів припущення про запозичення слова *rysь з іранських мов (Kořínek LF 67, 289; Janko LF 40, 302);

р. рысь, бр. рысь, рыся, др. рысь, п. ryś, ч. слц. вл. нл. rys, болг. м. рис, схв. ри̏с, слн. rís, стсл. рысъ;