РИПИ — ЕТИМОЛОГІЯ

ри́пати «скрипати»

очевидно, звуконаслідувальне утворення;
пов’язання з ру́па «яма, в якій тримають взимку картоплю» (Brückner 472), з дінд. ripháti «гарчить; муркоче», rēphati «рипає», rēpháḥ «рип» (Горяев Доп. І 41), з дісл. raup «самохвальба», ropa «ригати», снн. ropen, двн. roffazzen «відчиняти поштовхом, розчиняти» (Matzenauer LF 18, 245) недостатньо обґрунтовані;
р. [ры́пать, рыпе́ть], бр. ры́паць, п. rypać «скрипіти, рипіти; кричати; ударяти, лупцювати; дряпати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́рипати (у виразах [в. ха́ту, в. тепло́] «випустити тепло, часто відкриваючи двері»)
на́репень «сніг, що рипить під ногами від великого морозу»
нари́патися «находитися, часто відчиняючи двері; нав’язатися, причепитися»
нарипи́тися «наплакатися, випрошувати з плачем, настійно на чомусь наполягати, набридати»
нарипі́ти «тс.»
рип
рип-рип
рипа́й «поганий скрипаль»
ри́пи «скрипи»
ри́пкати «часто відчиняти двері»
рипли́вий
рипоті́ти «поскрипувати»
рипотня́ «постійний скрип»
ри́пу-ри́пу
рипу́чий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ры́паць білоруська
roffazzen «відчиняти поштовхом, розчиняти» давньоверхньонімецька
ripháti «гарчить; муркоче» давньоіндійська
rēphati «рипає» давньоіндійська
rēpháḥ «рип» давньоіндійська
raup «самохвальба» давньоісландська
ropa «ригати» давньоісландська
rypać «скрипіти, рипіти; кричати; ударяти, лупцювати; дряпати» польська
ры́пать російська
рыпе́ть російська
ropen середньонижньонімецька
ру́па «яма, в якій тримають взимку картоплю» українська

ри́па «вибоїна; [високий стрімкий берег, урвище]»

рум. rîpă «обрив, прірва, провалля» (молд. ры́пэ «обрив; яр») походить від лат. rīpa «берег ріки», спорідненого з гр. ἐρείπω «руйную, знищую», дісл. rīp «верхній кінець човна», rifa «розривати, роздирати», свн. rīf «берег, узбережжя», кімр. rhiw «схил, обрив, горб»;
запозичення з румунської мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти

рі́па «рипа»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ἐρείπω «руйную, знищую» грецька
rīp «верхній кінець човна» давньоісландська
rifa «розривати, роздирати» давньоісландська
rhiw «схил, обрив, горб» кімрська
rīpa «берег ріки» латинська
ры́пэ молдавська
rîpă «обрив, прірва, провалля» (молд. ры́пэ «обрив; яр») румунська
rīf «берег, узбережжя» середньоверхньнімецька

рипі́ти «кричати, голосити»

очевидно, пов’язане з репетува́ти;
не зовсім ясне;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ліпи́ти «кричати, верещати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
репетува́ти українська

ра́па «скеля»

запозичення з польської мови;
п. [rapa (rafa)] «підводний камінь» зводиться до нвн. Riff «риф»;
зіставлення з [рипа] «вибій, провалля» (Марусенко Досл. з мовозн. 75) необґрунтоване;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Riff «риф» нововерхньонімецька
rapa «підводний камінь» (rafa)] зводиться до польська
rafa польська
рипа «вибій, провалля» українська

ра́піти «шуміти, стукати»

рум. răpăí «шарудіти, барабанити, тріщати» є звуконаслідувальним утворенням, паралельним до укр. рипі́ти, [ро́пати] «тріщати»;
очевидно, запозичення з румунської мови;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
răpăí «шарудіти, барабанити, тріщати» румунська
рипі́ти українська
ро́пати «тріщати» українська

ри́патися «пориватися, потикатися»

можливо, споріднене з лит. rūpė́ti «турбувати», rũpestis «турбота» (від raũti «виривати», спорідненого з ри́ти);
очевидно, пов’язане з ри́ти, псл. ryti, розширеним формантом -р-;
р. ры́паться, бр. ры́пацца «тс.», п. rypać «іти, квапливо крокувати», ч. [vyrypovat] «пружно і швидко йти», болг. ри́пам «скачу, підскакую», [хри́пам] «тс.», схв. рѝпати «підскакувати»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ры́пацца «тс.» білоруська
ри́пам «скачу, підскакую» болгарська
хри́пам «тс.» болгарська
rūpėˊti «турбувати» литовська
rũpestis «турбота» (від raũti «виривати», спорідненого з ри́ти) литовська
raũti литовська
rypać «іти, квапливо крокувати» польська
ryti праслов’янська
ры́паться російська
рѝпати «підскакувати» сербохорватська
vyrypovat «пружно і швидко йти» чеська

рипе́ць «ремінь, який з’єднує дві частини ціпа, капиця»

неясне;
можливо, походить від форм *кріпе́ць, *кріпи́ця, утворених за допомогою суфіксів -ец(ь), -иц(я) від дієслова кріпи́ти;
втрата початкового к, можливо, зумовлена зближенням із словом рипі́ти;
може бути зіставлене і з [ре́пиця] «корінь»;
менш вірогідним було б припущення про походження від п. [rypa] «канчук, батіг»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ри́пиця «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
rypa «канчук, батіг» польська
*кріпе́ць українська
*кріпи́ця українська
кріпи́ти українська
рипі́ти українська
ре́пиця «корінь» українська

рупетя «шум, гуркіт»

пор. укр. ре́пет «сильний гамір, шум», рип, рипі́ти, ропта́ти, ропоті́ти та ін;
нерегулярне утворення від звуконаслідувального вигука руп, можливо, запозиченого із західнослов’янських мов;
п. rupotać «стукати», [rup-tup-tup] (звук стуку у вікно), ч. rupat «тріщати, хрустіти», rupot «шум», rup (виг.) «хруп, хрясь», слц. rupnút’ «трахнути», rup (виг.) «трах», болг. заст. рупо́та «стукаю», м. рупа «хрустить», рупоти «гучно хрустить»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

рапутє «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
рупо́та «стукаю» болгарська
рупа «хрустить» македонська
рупоти «гучно хрустить» македонська
rupotać «стукати» польська
rup-tup-tup (звук стуку у вікно) польська
rupnút' «трахнути»«трах» (виг.) словацька
rup «трахнути»«трах» (виг.) словацька
ре́пет «сильний гамір, шум» українська
рип українська
рипі́ти українська
ропта́ти українська
ропоті́ти українська
руп українська
rupat «тріщати, хрустіти»«шум»«хруп, хрясь» (виг.) чеська
rupot «тріщати, хрустіти»«шум»«хруп, хрясь» (виг.) чеська
rup «тріщати, хрустіти»«шум»«хруп, хрясь» (виг.) чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України