РИПАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ри́пати «скрипати»
очевидно, звуконаслідувальне утворення;
пов’язання з ру́па «яма, в якій тримають взимку картоплю» (Brückner 472), з дінд. ripháti «гарчить; муркоче», rēphati «рипає», rēpháḥ «рип» (Горяев Доп. І 41), з дісл. raup «самохвальба», ropa «ригати», снн. ropen, двн. roffazzen «відчиняти поштовхом, розчиняти» (Matzenauer LF 18, 245) недостатньо обґрунтовані;
р. [ры́пать, рыпе́ть], бр. ры́паць, п. rypać «скрипіти, рипіти; кричати; ударяти, лупцювати; дряпати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́рипати
(у виразах [в. ха́ту, в. тепло́] «випустити тепло, часто відкриваючи двері»)
на́репень
«сніг, що рипить під ногами від великого морозу»
нари́патися
«находитися, часто відчиняючи двері; нав’язатися, причепитися»
нарипи́тися
«наплакатися, випрошувати з плачем, настійно на чомусь наполягати, набридати»
нарипі́ти
«тс.»
рип
рип-рип
рипа́й
«поганий скрипаль»
ри́пи
«скрипи»
ри́пкати
«часто відчиняти двері»
рипли́вий
рипоті́ти
«поскрипувати»
рипотня́
«постійний скрип»
ри́пу-ри́пу
рипу́чий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ры́паць | білоруська |
| roffazzen «відчиняти поштовхом, розчиняти» | давньоверхньонімецька |
| ripháti «гарчить; муркоче» | давньоіндійська |
| rēphati «рипає» | давньоіндійська |
| rēpháḥ «рип» | давньоіндійська |
| raup «самохвальба» | давньоісландська |
| ropa «ригати» | давньоісландська |
| rypać «скрипіти, рипіти; кричати; ударяти, лупцювати; дряпати» | польська |
| ры́пать | російська |
| рыпе́ть | російська |
| ropen | середньонижньонімецька |
| ру́па «яма, в якій тримають взимку картоплю» | українська |
ро́та «військовий підрозділ»
запозичення з польської мови;
п. rota, як і ч. слц. rota «тс.», вл. rota «натовп», через посередництво німецької та старофранцузької мов (свн. rotte, rot «військовий загін; натовп», фр. ст. rote «тс.») зводиться до нар.-лат. rutta‹rupta «натовп, розсіяна група», пов’язаного з лат. rumpo (rumpere) «розбиваю, ламаю, руйную», спорідненим з дінд. rōpayati «ламає, руйнує», лит. rupа̄s «крупний; грубий», укр. ри́пати;
р. бр. болг. схв. ро́та;
Фонетичні та словотвірні варіанти
поро́тно
рі́йта
рі́та
«тс.»
ро́вта
рота
(1559)
ро́тний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ро́та | білоруська |
| ро́та | болгарська |
| rota «натовп» | верхньолужицька |
| rōpayati «ламає, руйнує» | давньоіндійська |
| rumpo «розбиваю, ламаю, руйную» (rumpere) | латинська |
| rupùs «крупний; грубий» | литовська |
| rutta «натовп, розсіяна група» | народнолатинська |
| rupta | народнолатинська |
| rota | польська |
| ро́та | російська |
| ро́та | сербохорватська |
| rotte | середньоверхньнімецька |
| rot | середньоверхньнімецька |
| rota «тс.» | словацька |
| ри́пати | українська |
| rote | французька |
| rota «тс.» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України