РИНА — ЕТИМОЛОГІЯ

через польське посередництво запозичено із середньоверхньонімецької мови;

свн. rinne «водостічний жолоб, водопровідна труба» (двн. rinna, нвн. Rínne) пов’язане з свн. двн. нвн. rinnen «текти, бігти», спорідненим з гот. дангл. rinnan, дісл. дфриз. rinna «тс.», др. изронити «вилити, випустити», цсл. изронити «пролити»;

р. бр. [ры́нва], п. rynna «риштак, ринва», rynwa, вл. нл. ryna «тс.»;

р. ри́нуть (заст.) «кинути», бр. ры́нуцца «кинутися», др. ринути «кинути, штовхнути», ч. řinouti se «литися, струміти, сочитися», слц. rinút’ sa «бити джерелом; бурхливо текти», болг. ри́на «чищу; відкидаю (гній, сніг)», м. рине «тс. (3 ос. одн.)», схв. ри̏нути «зштовхнути, відштовхнути, відкинути», ри̏нути се «ринутися; кинутися; ударитися», слн. ríniti «штовхати, пхати, затискувати, тиснути», стсл. ринѫти «ринутися, кинутися»;

псл. rinǫti пов’язане з рій, ріка́;

споріднене з лат. rīvus «струмок», ir-rīto «дратую, кидаю виклик», ірл. rían «море», дірл. riathor «водоспад», гал. Rēnos «Рейн», гр. ὀρίνω «приводжу в рух», дінд. riṇā́ti «змушує текти, литися, випускає», ríṇvati «тс.», rīˊyatē «починає текти»;

іє. *rei-/ri- «текти» <*er-/r- «рухатися»;

пов’язується як звуковий варіант (Ondruš Slavica I 32–34) з *lei- «лити»;