РИМ — ЕТИМОЛОГІЯ

ри́ма «співзвучність кінців віршових рядків»

запозичення із середньоверхньонімецької мови;
свн. rīm «число, вірш» (нвн. Reim «рима, вірш») походить від фр. ст. rime «вірш» (фр. rime «тс.»), запозиченого через латинське посередництво (лат. rhythmus «ритм; розмір; розмірність») з грецької мови;
р. ри́фма, бр. ры́фма, п. вл. нл. rym, ч. слц. rým, болг. м. схв. ри́ма, слн. ríma;
Фонетичні та словотвірні варіанти

рим «тс.»
рима́р «віршомаз»
рима́ч
римува́ти
ри́фма
рифма́ч «віршомаз»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ры́фма білоруська
ри́ма болгарська
rym верхньолужицька
rhythmus латинська
ри́ма македонська
rym нижньолужицька
rym польська
ри́фма російська
ри́ма сербохорватська
rīm «число, вірш» (нвн. Reim «рима, вірш») середньоверхньнімецька
rým словацька
ríma словенська
rime «вірш» (фр. rime «тс.») французька
rým чеська

ри́ма «нежить»

запозичення з польської мови;
п. (заст.) ryma «катар, нежить», rema «тс.», як і ч. rýma, [ryma, rejma], слц. [rema], болг. хре́ма, [ре́ма], м. хрема, рема, походить від фр. rhume, яке через середньолатинську мову (слат. rhеumа) зводиться до гр. ῥευ̃μα «течія; слиз; ревматичне страждання»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ріма «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
рема англійська
хре́ма болгарська
ре́ма болгарська
ῥευ̃μα «течія; слиз; ревматичне страждання» грецька
хрема македонська
ryma «катар, нежить» (заст.) польська
rema «тс.» польська
rhеumа середньолатинська
rema словацька
rhume французька
rýma чеська
ryma чеська
rejma чеська

рими́ «зборки, складки на постелі, на білизні»

неясне;

ритма́ч «віршомаз»

результат контамінації іменників ритм і ри́ма (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

ритма́чити «римувати»
ритмува́ти «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ритм українська
ри́ма українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України