РИКАЛО — ЕТИМОЛОГІЯ

рика́ти «ревіти»

псл. rykati, ryčati (<*ryčēti), паралельне з rukati (пор. слц. [ryčat’] «ревіти», вл. rukać «глухо ревіти», слн. rúčati «ревіти»);
споріднене з лит. rúkti «ричати», лтс. rûkt «тс.; гарчати», двн. ruhen «ревіти, рохкати», свн. rohen «тс.», дангл. rýn «ревіти», сірл. rucht «рев»;
іє. *reuk-, похідне від *reu- «ревіти, бурчати»;
р. рыка́ть, рыча́ть, бр. рыка́ць, п. ryczeć, ryknąć, ч. ryčeti, rýkat, слц. ryčat’, вл. ryčeć, нл. rycaś, болг. ри́кам, м. рика, схв. ри́кати, слн. ríkati, стсл. рыкати;
Фонетичні та словотвірні варіанти

зворика́ти «рикати, ревіти»
зворича́ти «тс.»
рик «рев; гарчання»
ри́кало «людина з гучним голосом; гаркава людина»
риклі́й «крикун»
рико́вище «місце, де збігається і реве худоба Нед; час парування в оленів ВеУг»
рику́н «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
рыка́ць білоруська
ри́кам болгарська
rukać верхньолужицька
ryčeć верхньолужицька
rýn «ревіти» давньоанглійська
ruhen «ревіти, рохкати» давньоверхньонімецька
*reuk- індоєвропейська
*reu- «ревіти, бурчати» індоєвропейська
rûkt «тс.; гарчати» латиська
rúkti «ричати» литовська
рика македонська
rycaś нижньолужицька
ryczeć польська
ryknąć польська
rykati праслов’янська
ryčati (<*ryčēti) праслов’янська
*ryčēti праслов’янська
rukati праслов’янська
рыка́ть російська
рыча́ть російська
ри́кати сербохорватська
rohen «тс.» середньоверхньнімецька
rucht «рев» середньоірландська
ryčat' словацька
ryčat' словацька
rúčati словенська
ríkati словенська
рыкати старослов’янська
ryčeti чеська
rýkat чеська

бори́кати «рити (рогами, рилом)»

псл. *bъrekati «перемішувати, розгрібати, розкидати, кидати, ударяти», можливо, пов’язане з *bъrkati «бурчати, муркотіти, бриніти», що мало звуконаслідувальний характер;
українська форма з -и-, очевидно, є результатом видозміни закономірного *бо́ркати під впливом брика́ти або рика́ти;
р. [бо́ркать] «штовхати, бити», вл. bórkać «підкидати (землю рилом)», болг. бъ́ркам «мішаю, змішую, риюсь», м. брка «тс.», схв. бкати «змішувати», бкнути «зачерпнути», слн. bŕkati «бити, кидати»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бъ́ркам «мішаю, змішую, риюсь» болгарська
bórkać «підкидати (землю рилом)» верхньолужицька
брка «тс.» македонська
*b «перемішувати, розгрібати, розкидати, кидати, ударяти» праслов’янська
бо́ркать «штовхати, бити» російська
бкати «змішувати» сербохорватська
bŕkati «бити, кидати» словенська
бкнути «зачерпнути» українська
*b «бурчати, муркотіти, бриніти» ?
бо́ркати ?
брика́ти ?
рика́ти ?

зворика́ти «рикати»

характер зв’язку неясний;
пов’язане в якийсь спосіб з рика́ти, рича́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти

зворича́ти «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
рика́ти ?
рича́ти ?

рись «кіт рись, Felis lynх L.» (зоол.)

псл. rysь, очевидно, зводиться до давнішого *lysь, спорідненого з лит. lšis «рись», лтс. lũsis, прус. luysis, двн. luhs, нвн. Luchs, днн. lohs, ірл. lug, вірм. lus-, lusanunk̔ (мн.), гр. λύγξ, λυγϰός;
іє. *leuk’-, *louk’- «сяяти, блищати»;
псл. rysь замість *lysь могло бути зумовлене впливом *rysъ «рижий, строкатий» (за рудим кольором шерсті);
менш вірогідним здається припущення про появу -r- під впливом ри́кати (Брандт РФВ 24, 15);
викликає сумнів припущення про запозичення слова *rysь з іранських мов (Kořínek LF 67, 289; Janko LF 40, 302);
р. рысь, бр. рысь, рыся, др. рысь, п. ryś, ч. слц. вл. нл. rys, болг. м. рис, схв. ри̏с, слн. rís, стсл. рысъ;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
рысь білоруська
рыся білоруська
рис болгарська
rys верхньолужицька
lus- вірменська
lusanunk̔ (мн.) вірменська
λύγξ грецька
λυγϰός грецька
luhs давньоверхньонімецька
lohs давньонижньонімецька
рысь давньоруська
*leuk'- індоєвропейська
*louk'- «сяяти, блищати» індоєвропейська
lug ірландська
lũsis латиська
lūˊšis «рись» литовська
рис македонська
rys нижньолужицька
Luchs нововерхньонімецька
ryś польська
rysь праслов’янська
*lysь праслов’янська
rysь «рижий, строкатий» (за рудим кольором шерсті) праслов’янська
*lysь праслов’янська
*rysъ праслов’янська
luysis прусська
рысь російська
ри̏с сербохорватська
rys словацька
rís словенська
рысъ старослов’янська
ри́кати українська
rys чеська

ро́кіт

похідні утворення від звуконаслідувальної основи псл. *rok-/rek-, до якої зводяться також рика́ти, регота́ти, лит. rė˜kti «кричати, ревти», лтс. rèkt «тс.», лат. raccāre «кричати» (про тигра);
можливо, пов’язане також з ректи́ «говорити»;
р. ро́кот, рокота́ть, бр. ро́кат «рокіт», раката́ць, др. рокотати «звучати, бриніти, гриміти», вл. rokot «плутанина, сум’яття», rokotać «галасувати», схв. ро̏кōт «хрюкання, нарікання, крик, шум, гуркіт»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

рокітли́вий
рокота́ти
рокоті́ти
рокотли́вий
рокотня́ «гуркотіння грому»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ро́кат «рокіт» білоруська
раката́ць білоруська
rokot «плутанина, сум’яття»«галасувати» верхньолужицька
rokotać «плутанина, сум’яття»«галасувати» верхньолужицька
рокотати «звучати, бриніти, гриміти» давньоруська
raccāre «кричати» (про тигра) латинська
rèkt «тс.» латиська
rė˜kti «кричати, ревти» литовська
*rok-/rek- праслов’янська
рика́ти праслов’янська
регота́ти праслов’янська
ро́кот російська
рокота́ть російська
рȍк «хрюкання, нарікання, крик, шум, гуркіт» сербохорватська
ректи́ «говорити» українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України