РИКАЛО — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. rykati, ryčati (<*ryčēti), паралельне з rukati (пор. слц. [ryčat’] «ревіти», вл. rukać «глухо ревіти», слн. rúčati «ревіти»);

споріднене з лит. rúkti «ричати», лтс. rûkt «тс.; гарчати», двн. ruhen «ревіти, рохкати», свн. rohen «тс.», дангл. rýn «ревіти», сірл. rucht «рев»;

іє. *reuk-, похідне від *reu- «ревіти, бурчати»;

р. рыка́ть, рыча́ть, бр. рыка́ць, п. ryczeć, ryknąć, ч. ryčeti, rýkat, слц. ryčat’, вл. ryčeć, нл. rycaś, болг. ри́кам, м. рика, схв. ри́кати, слн. ríkati, стсл. рыкати;

псл. *b^ъrekati «перемішувати, розгрібати, розкидати, кидати, ударяти», можливо, пов’язане з *b^ъrkati «бурчати, муркотіти, бриніти», що мало звуконаслідувальний характер;

українська форма з -и-, очевидно, є результатом видозміни закономірного *бо́ркати під впливом брика́ти або рика́ти;

р. [бо́ркать] «штовхати, бити», вл. bórkać «підкидати (землю рилом)», болг. бъ́ркам «мішаю, змішую, риюсь», м. брка «тс.», схв. бкати «змішувати», бкнути «зачерпнути», слн. bŕkati «бити, кидати»;

характер зв’язку неясний;

пов’язане в якийсь спосіб з рика́ти, рича́ти;

псл. rysь, очевидно, зводиться до давнішого *lysь, спорідненого з лит. lšis «рись», лтс. lũsis, прус. luysis, двн. luhs, нвн. Luchs, днн. lohs, ірл. lug, вірм. lus-, lusanunk̔ (мн.), гр. λύγξ, λυγϰός;

іє. *leuk’-, *louk’- «сяяти, блищати»;

псл. rysь замість *lysь могло бути зумовлене впливом *rysъ «рижий, строкатий» (за рудим кольором шерсті);

менш вірогідним здається припущення про появу -r- під впливом ри́кати (Брандт РФВ 24, 15);

викликає сумнів припущення про запозичення слова *rysь з іранських мов (Kořínek LF 67, 289; Janko LF 40, 302);

р. рысь, бр. рысь, рыся, др. рысь, п. ryś, ч. слц. вл. нл. rys, болг. м. рис, схв. ри̏с, слн. rís, стсл. рысъ;

похідні утворення від звуконаслідувальної основи псл. *rok-/rek-, до якої зводяться також рика́ти, регота́ти, лит. rė˜kti «кричати, ревти», лтс. rèkt «тс.», лат. raccāre «кричати» (про тигра);

можливо, пов’язане також з ректи́ «говорити»;

р. ро́кот, рокота́ть, бр. ро́кат «рокіт», раката́ць, др. рокотати «звучати, бриніти, гриміти», вл. rokot «плутанина, сум’яття», rokotać «галасувати», схв. ро̏кōт «хрюкання, нарікання, крик, шум, гуркіт»;