РИК — ЕТИМОЛОГІЯ
рика́ти «ревіти»
псл. rykati, ryčati (<*ryčēti), паралельне з rukati (пор. слц. [ryčat’] «ревіти», вл. rukać «глухо ревіти», слн. rúčati «ревіти»);
споріднене з лит. rúkti «ричати», лтс. rûkt «тс.; гарчати», двн. ruhen «ревіти, рохкати», свн. rohen «тс.», дангл. rýn «ревіти», сірл. rucht «рев»;
іє. *reuk-, похідне від *reu- «ревіти, бурчати»;
р. рыка́ть, рыча́ть, бр. рыка́ць, п. ryczeć, ryknąć, ч. ryčeti, rýkat, слц. ryčat’, вл. ryčeć, нл. rycaś, болг. ри́кам, м. рика, схв. ри́кати, слн. ríkati, стсл. рыкати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зворика́ти
«рикати, ревіти»
зворича́ти
«тс.»
рик
«рев; гарчання»
ри́кало
«людина з гучним голосом; гаркава людина»
риклі́й
«крикун»
рико́вище
«місце, де збігається і реве худоба Нед; час парування в оленів ВеУг»
рику́н
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
рыка́ць | білоруська |
ри́кам | болгарська |
rukać | верхньолужицька |
ryčeć | верхньолужицька |
rýn «ревіти» | давньоанглійська |
ruhen «ревіти, рохкати» | давньоверхньонімецька |
*reuk- | індоєвропейська |
*reu- «ревіти, бурчати» | індоєвропейська |
rûkt «тс.; гарчати» | латиська |
rúkti «ричати» | литовська |
рика | македонська |
rycaś | нижньолужицька |
ryczeć | польська |
ryknąć | польська |
rykati | праслов’янська |
ryčati (<*ryčēti) | праслов’янська |
*ryčēti | праслов’янська |
rukati | праслов’янська |
рыка́ть | російська |
рыча́ть | російська |
ри́кати | сербохорватська |
rohen «тс.» | середньоверхньнімецька |
rucht «рев» | середньоірландська |
ryčat' | словацька |
ryčat' | словацька |
rúčati | словенська |
ríkati | словенська |
рыкати | старослов’янська |
ryčeti | чеська |
rýkat | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України