РЖАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

іржа́ти

псл. *rьzati, *гъžo (‹*гъгǫ);
споріднене з гр. ἐρυγόντα (зн. в. одн.) «ревучий», ἐρύγμηλοζ «тс.» (про тварину), ώρϋγμός «ревіння», лат. rugio, -Tre «ревти», сірл. ruch է «ревіння, виття», іє. reu-, *ru- «ревти»;
ж на місці з (rъzati) з’явилося під впливом форм теперішнього часу;
початкове і в укр. мові розвинулося перед сонорним внаслідок падіння наступного за ним редукованого;
зіставлення з лит. krizénti «іржати» як звуконаслідувального утворення (Machek ESJČ 528) недостатньо переконливе;
р. ржать, бр. ржаць, іржа́ць, др. ръзати, п. rżać, rżeć, ч. ržáti, ст. rzáti, hrzati, слц. hŕžať, hrdzať, eržať, erdžať, схв. зати, жȇм, слн. hŕzati, ŕzáti, стсл. ръзати, ръжж;
Фонетичні та словотвірні варіанти

иржа́ти
їржу́н (зоол., вид сови)
ржа́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ржаць білоруська
іржа́ць білоруська
ἐρυγόντα «ревучий» (зн. в. одн.) грецька
ἐρύγμηλοζ «тс.» (про тварину) грецька
ώρϋγμός «ревіння» грецька
ръзати давньоруська
reugʼ- індоєвропейська
*rugʼ- «ревти» індоєвропейська
rugio латинська
krizénti «іржати» литовська
rżać польська
rżeć польська
*rьzati праслов’янська
*гъžo (‹*гъг$ǫ) праслов’янська
*гъгǫ праслов’янська
ржать російська
затир̏з сербохорватська
р̏жȇм сербохорватська
ruch «ревіння, виття» середньоірландська
hŕžať словацька
hrdzať словацька
eržať словацька
erdžať словацька
hŕzati словенська
ŕzáti словенська
ръзати старослов’янська
ržáti чеська
rzáti чеська
hrzati чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України