РЕВНА — ЕТИМОЛОГІЯ

ре́вний «запопадливий, старанний; (заст.) гіркий, тужливий, щирий; [справний Шух]»

псл. *rьvьnъ «сердитий; ревнивий»;
очевидно, пов’язане з лат. rīvālis «суперник», п. ruja «тічка», ч. říje «тс.», др. рюенъ «вересень» і далі, можливо, з псл. *rjuti «ревіти» або з лат. ruo «пориваюся, поспішаю», дангл. rēow «схвильований, бурний, дикий»;
р. ревни́вый, бр. раўні́вы, др. рьвьнь «ревність, заздрощі», п. rzewny «тужний, тужливий, чутливий, сумний», [rzewniwy] «тс.», ч. řevnivó, řevnit «ревнувати», слц. revnivó, revnit’ «ревнувати», нл. rjawniś «дратувати», болг. ревни́в, м. ревнив, схв. рѐвновати «старатися, турбуватися», ре́вностан, стсл. рьвьновати «із запалом прагнути до чогось», рьвьнитéлˇь «ревнитель, прихильник»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ра́мний «гіркий, ревний»
ревна́ція «ревнощі»
ревни́вець
ревни́вий
ревни́тель
ревни́ці «ревнощі»
ревни́ця «ревнивиця»
ре́вні «гіркувато»
ревнівли́вий «ревнивий»
ре́вносно
ре́внощі
ревнува́ти «проявляти ревнощі; [присвятити себе чомусь; ревно плакати Нед]»
рівни́ці «ревнощі»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
раўні́вы білоруська
ревни́в болгарська
rēow «схвильований, бурний, дикий» давньоанглійська
рюенъ «вересень» давньоруська
рьвьнь «ревність, заздрощі» давньоруська
rīvālis «суперник» латинська
ruo «пориваюся, поспішаю» латинська
ревнив македонська
rjawniś «дратувати» нижньолужицька
ruja «тічка» польська
rzewny «тужний, тужливий, чутливий, сумний» польська
*rьvьnъ «сердитий; ревнивий» праслов’янська
*rjuti «ревіти» праслов’янська
ревни́вый російська
рѐвновати «старатися, турбуватися» сербохорватська
revnivó «ревнувати» словацька
revnit' «ревнувати» словацька
рьвьновати «із запалом прагнути до чогось» старослов’янська
rzewniwy «тс.» українська
ре́вностан українська
рьвьнитéлˇь «ревнитель, прихильник» українська
říje «тс.» чеська
řevnivó «ревнувати» чеська
řevnit «ревнувати» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України