РАСА — ЕТИМОЛОГІЯ

виводиться від лангобардського *raiza «лінія, риска» (двн. reiza «тс.») як перекладу лат. linea sanguinis «лінія крові» (Gamillscheg 742; Diez 265), від ар. rā’s «голова, початок, походження» (Kluge–Mitzka 584; Klein 1294), від ч. raz «удар» (Gröber ZfRPh 11, 558) та ін;

запозичення з французької мови;

фр. race «раса; рід, плем’я; покоління; порода» запозичено з італійської мови;

іт. razza «сорт; вид; порода» загальноприйнятої етимології не має;

р. бр. болг. м. ра́са, п. ч. слц. вл. нл. rasa, схв. ра̏са, слн. rása;

через польське посередництво запозичено з німецької мови;

нвн. Rasch «легка вовняна тканина» є результатом видозміни давніших форм Arras, Arrasch «тс.», які походять від французької назви міста Arras;

п. заст. rasa «легка вовняна тканина»;

неясне;

можливо, пов’язане з назвою старовинної фабричної тканини [ра́са], п. rasa, rasza;

припущення про зв’язок з гр. δρόσος «роса» (Ernout–Meillet 1019) та δρωή «стрімкий рух, натиск» (Persson Beitr. 837) викликають заперечення;

іє. *ere-s-/rē˘s-/rō˘s- «текти»;

псл. rosa «роса»;

споріднене з лит. rasа̀, лтс. rasa «тс.», дінд. rasā́ «рідина, потік», rásaḥ «сік, рідина», лат. rōs (rōris) «роса»;

р. болг. роса́, бр. раса́, др. роса, п. ч. слц. вл. нл. rosa, м. роса, схв. ро̀са, слн. rôsa, стсл. роса;

пом’якшення відбулось, очевидно, під впливом рясни́й «густий, пишний; широкий (про одяг)»;

сгр. ῥάσον «чернечий одяг» походить від слат. rāsum, дієприкметника до дієслова radere «скребти, чистити; змивати», пов’язаного з rodere «гризти, терзати; розмивати» і спорідненого з дінд. rádati «скребе, гризе»;

запозичення із середньогрецької мови;

р. ря́са, бр. ра́са, болг. ра́со, м. раса, расо, схв. ра̏са;

псл. ręsa «щось пишне, густе»;

загальновизнаної етимології не має;

найімовірніший зв’язок з rędъ «ряд» (*ręd-sā) (Фасмер III 539; Преобр. II 242; Горяев Доп. I 32);

розглядалося також як похідне від псл. *ręp-sati, спорідненого з нвн. [rampfen] «дерти, смикати, скубти» (Machek ESJČ 529);

мало вмотивовані зіставлення з решето́ (Ильинский ИОРЯС 23/2, 181), р. [ремье] «лахміття» (Jokl AfSlPh 28, 10), з дінд. raśanā́ «шматок; пояс», raś-nā «тс.» (Младенов 560; Skok III 131; Schuster-Šewc 1220–1221), raś-mi-ḥ «мотузка» (Mikl. EW 276–277) або з нвн. Rispe «мітелка» (Горяев 308);

р. [ряса] «ряд, низка; нитка намиста», [ря́ска] «тс.», бр. [ра́са] «паросток; остюк», [ря́ссе] «лахміття, подраний одяг», [ря́сище] «тс.», др. ряса «бахрома», рясьно «вія», рясьнъ «бахрома, прикраса», п. rzęsa «вія; війка; сережка на вільшині; колос вівса», rzęsny «рясний», ч. řasa «фалда; вія», слц. riasa «фалда; колос; сережка», riasnatý «рясний», вл. rjas «вія», болг. реса́ «мітелка; сережка; бахрома», м. реса (бот.) «вусик», реси «бахрома; (бот.) сережки», схв. ре́са (бот.) «сережка (на вербі, березі); (анат.) язичок (у гортані)», мн. ресе «бахрома», слн. résa «остюк; волосинка; бахрома (на одязі)»;

псл. *ręsa «тс.», тотожне з *ręsa «щось пишне, густе; бахрома»;

р. ря́ска, бр. ра́ска, п. rzęsa «ряска», ч. řasy «водорості», ст. řasа «ряска», слц. riasy «водорості», вл. rjasa «ряска», схв. rèsinа «водорість», слн. résa «ряска»;

очевидно, псл. *batsati, утворення з елементом -s- від основи bat- «бити»;

менш переконливим є виведення (ЭССЯ і, 118–119) від гіпотетичного псл. *bodьcati «поколювати» або тлумачення бац (Преобр. І 20; Bern. І 37; Фасмер І 138) як звуконаслідувального утворення;

форма баба́ц є подвоєнням віддієслівного вигуку бац за аналогією до баба́х (‹бах);

р. бр. бац, п. bac, рас, ч. слц. bác, м. баца се «брудниться», схв. бàцати «кидати», бȁцати «колоти», слн. bacníti (bácniti) «бити, штовхати», becáti «хвицати»;

очевидно, запозичення з російської мови;

р. распа́шник «просапник» є похідним від распаха́ть «розорати», утвореного з префікса рас- «роз-» і дієслова паха́ть «орати», спорідненого з укр. [па́ха́ти] «тс.» (див.);