РАРИТЕТ — ЕТИМОЛОГІЯ
рарите́т «рідкісна річ»
запозичення з німецької мови;
н. Rarität «рідкість» походить від лат. rāritas «рідкість; розрідженість, нещільність», пов’язаного з rārus «рідкий, негустий», спорідненим з гр. ἔρημος «пустинний; одинокий», дінд. ṛtḗ «за винятком, без, крім», лит. ìrti «розпадатися, розкладатися; руйнуватися», ardóti «розбирати, руйнувати», лтс. ā̀rdît «розпорювати; руйнувати», стсл. орити «ділити; руйнувати», псл. rědъkъ «рідкий»;
р. рарите́т, бр. рарыту́т, п. rarytet, rarytas, ч. слц. rarita, схв. рара̄тēт, слн. raritéta;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рарытэ́т | білоруська |
| ἔρημος «пустинний; одинокий» | грецька |
| ṛtḗ «за винятком, без, крім» | давньоіндійська |
| rāritas «рідкість; розрідженість, нещільність» | латинська |
| rārus «рідкий, негустий» | латинська |
| ā̀rdît «розпорювати; руйнувати» | латиська |
| ìrti «розпадатися, розкладатися; руйнуватися» | литовська |
| ardýti «розбирати, руйнувати» | литовська |
| Rarität «рідкість» | німецька |
| rarytet | польська |
| rarytas | польська |
| rědъkъ «рідкий» | праслов’янська |
| рарите́т | російська |
| рараùтēт | сербохорватська |
| rarita | словацька |
| raritéta | словенська |
| орити «ділити; руйнувати» | старослов’янська |
| rarita | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України