РАЛЯНКА — ЕТИМОЛОГІЯ

ра́ло

псл. *ordlo/*oradlo «соха, плуг», утворене від orati «орати»;
споріднене з лит. árklas «соха», лтс. ařklis «плуг», лат. arātrum «соха, плуг», гр. ἄροτρον «тс.», вірм. araur, тох. А, В āre «плуг»;
іє. *arǝtro- «плуг»;
р. болг. м. ра́ло, бр. ра́ла «відгалуження; товстий сук», др. рало, п. вл. нл. radło «рало», ч. rádlo, слц. radlo, полаб. radlš, схв. ра̏ло «тс.», слн. rálo «леміш, сошник», стсл. рало;
Фонетичні та словотвірні варіанти

нара́лок «залізний наконечник рала»
нара́льник
ра́лити «орати ралом»
рали́ця «поле, зоране ралом»
ралі́стий «крислатий»
ралля́ «орання ралом»
ра́ля «відгалуження»
ра́лянка «орання ралом; час орання ралом; поле, зоране ралом»
раля́ч «той, що йде за ралом під час роботи»
рило́ «рало»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ра́ла «відгалуження; товстий сук» білоруська
ра́ло болгарська
radło «рало» верхньолужицька
araur вірменська
ἄροτρον «тс.» грецька
рало давньоруська
*arǝtro- «плуг» індоєвропейська
arātrum «соха, плуг» латинська
aȓklis «плуг» латиська
árklas «соха» литовська
ра́ло македонська
radło «рало» нижньолужицька
radǘš полабська
radło «рало» польська
*ordlo / *oradlo «соха, плуг» праслов’янська
orati «орати» праслов’янська
ра́ло російська
ра̏ло «тс.» сербохорватська
radlo словацька
rálo «леміш, сошник» словенська
рало старослов’янська
āre тохарська А
āre тохарська В
rádlo чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України