РАКЛА — ЕТИМОЛОГІЯ
ра́ка «гробниця» (заст.)
псл. raka ‹ *arka;
запозичення з латинської мови;
лат. arca «ящик; скринька» пов’язане з arceo «замикаю», спорідненим з гр. ἀρϰέω «утримую, відхиляю; витримую», вірм. argel’ «перешкода»;
р. бр. ра́ка, др. рака «скринька, ковчег; труна; надгробний пам’ятник», ч. слц. rakev «труна», слц. rakva «тс.», полаб. rakåí «ящик», болг. [ра́ка], м. [ракла] «скринька», схв. ра̏ка «викопана могила», слн. ráka «склеп», rákev «труна, склеп», стсл. рака;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ра́ква
«коробка для масла»
ра́кда
ра́кля
ра́фка
ра́хва
«інкрустована шкатулка»
ра́хда
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ра́ка | білоруська |
| ра́ка | болгарська |
| argel' «перешкода» | вірменська |
| ἀρϰέω «утримую, відхиляю; витримую» | грецька |
| рака «скринька, ковчег; труна; надгробний пам’ятник» | давньоруська |
| arca «ящик; скринька» | латинська |
| arceo «замикаю» | латинська |
| ракла «скринька» | македонська |
| rakåí «ящик» | полабська |
| raka | праслов’янська |
| *arka | праслов’янська |
| ра́ка | російська |
| ра̏ка «викопана могила» | сербохорватська |
| rakev «труна» | словацька |
| rakva «тс.» | словацька |
| ráka «склеп»«труна, склеп» | словенська |
| rákev «склеп»«труна, склеп» | словенська |
| рака | старослов’янська |
| rakev «труна» | чеська |
ракло́ «шахрай, босяк»
запозичення з німецької мови;
нвн. Rékel (Räkel) «великий пес; неотесана, незграбна людина, вайло» споріднене з снн. гол. rekel «самець (про собаку, вовка, лисицю); гульвіса, шахрай, нероба, негідник», алем. rache «шукач (собака)», дангл. rœce «лягавий собака», англ. [rake] «вівчарка», ісл. rakki;
р. ракло́;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| rache «шукач (собака)» | алеманська |
| rake «вівчарка» | англійська |
| rekel «самець (про собаку, вовка, лисицю); гульвіса, шахрай, нероба, негідник» | голландська |
| rœce «лягавий собака» | давньоанглійська |
| rakki | ісландська |
| Rékel «великий пес; неотесана, незграбна людина, вайло» | нововерхньонімецька |
| Räkel | нововерхньонімецька |
| Räkel | нововерхньонімецька |
| ракло | російська |
| rekel «самець (про собаку, вовка, лисицю); гульвіса, шахрай, нероба, негідник» | середньонижньонімецька |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України