РАДО — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
рад
у такому разі може бути зіставлене з гр. ἔραμαι «кохаю», ἔρως «кохання»;
псл. radъ «радий» (raditi : roditi «турбуватися»);
споріднене з дангл. rōt «радісний, радий», rø̄tu «радість», дісл. rø̄task «веселішати», можливо, також лит. rõds «радий, охочий»;
іє. *rēd- «підбадьорювати; радий»;
припускається також (КЭСРЯ 377; Brückner 452; AfSlPh 40, 12; Младенов 541) зв’язок з псл. *ārd- (пор. гр. Ἀρδάγαστος – ім’я одного з вождів слов’ян, що відповідає пізнішому слов’янському Radogostъ, гр. Ἀρδαμέρι – *Radoměrъ та ін.);
р. бр. болг. м. рад, др. радъ, п. вл. нл. rad, ч. слц. rád, слн. rа̀d, стсл. радъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відра́да
відра́дісний
відра́дість
відра́дний
відра́дощі
зра́дищ
«з радощів»
необра́дливий
«безутішний»
неодра́досен
«тс.»
нера́дитися
«бути недбалим, недбайливим, неуважним»
нера́достен
«безутішний, безрадісний»
нерозра́дний
«безутішний»
обра́да
«відрада»
одра́досен
«відрадний, радісний»
порадні́ти
«порадіти»
пора́дощіти
«тс.»
прера́дий
«дуже радий»
ра́дий
ра́дісний
ра́дість
раді́ти
ра́дішний
«радісний»
ра́діщ
«радість, задоволення»
ра́дний
«радий»
радні́ше
радні́ший
ра́достиці
«радість, радіння»
ра́дощ
«радість»
ра́дощі
ра́дувати
ра́дше
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рад | білоруська |
| рад | болгарська |
| rad | верхньолужицька |
| ἔραμαι «кохаю» | грецька |
| ἔρως «кохання» | грецька |
| rōt «радісний, радий» | давньоанглійська |
| rø̄tu «радість» | давньоанглійська |
| rø̄task «веселішати» | давньоісландська |
| радъ | давньоруська |
| *rēd- «підбадьорювати; радий» | індоєвропейська |
| rõds «радий, охочий» | литовська |
| рад | македонська |
| rad | нижньолужицька |
| rad | польська |
| radъ «радий» (raditi : roditi «турбуватися») | праслов’янська |
| raditi | праслов’янська |
| roditi | праслов’янська |
| *ārd- (пор. гр. Ἀρδάγαστος -- ім’я одного з вождів слов’ян, що відповідає пізнішому слов’янському Radogostъ, гр. Ἀρδαμέρι -- *Radoměrъ та ін.) | праслов’янська |
| рад | російська |
| rád | словацька |
| rа̀d | словенська |
| радъ | старослов’янська |
| rád | чеська |
ра́да
запозичено через посередництво давньопольської або давньочеської мови із середньоверхньонімецької;
свн. rāt «рада» (нвн. Rat «рада, вказівка, порада») споріднене з дангл. rǣd «порада, допомога, вигода, користь», rǣdan «радити», дісл. ráð «рада, міркування; засіб», ráða «радити, домагатися», гол. rаad «рада, радник, план», гот. garēdan «заздалегідь потурбуватися», urrēdan «вигадувати», ірл. imm-rā́dim «обдумую», стсл. радити «турбуватися», нgрадити, ав. rāδaiti «лагодить», rada- «опікун, попечитель», дінд. rā́dhyati, rādhnṓti «налагоджує, удається, справляється», rā́dhyatе «удається», rādhayati «робить», можливо, також осет. rād «порядок, ряд», псл. radъ, укр. рад(ий), лит. rîdyti «показувати»;
р. бр. ра́да, п. ч. слц. вл. нл. rada;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безпора́ддя
«безпорадність, безпомічність»
безпора́дний
відра́дити
відра́дник
«той, що відраджує»
дора́дець
«порадник»
дора́джувати
«радити»
дора́дити
«порадити»
дора́дник
дора́дчий
дорадя́нський
зара́да
«запомога; вжиті заходи; рада»
зара́джувати
зара́дити
зара́дний
«який радить, усуває недоліки, запобіжний»
нара́да
незара́дний
«безпорадний, безпомічний»
непора́дний
обра́да
«рада; обговорення; нарада»
обра́дитися
підра́дити
«спонукати»
підрадли́вий
«обманливий»
підража́ти
«спонукати на щось порадами»
по-радя́нськи
по-радя́нському
пора́да
«рада; [порадниця Нед]»
по́ра́дець
«порадник»
пора́диця
«порадниця»
пора́дливий
«який радить»
пора́дний
«що має пораду, допомогу»
пора́дник
«радник; підручник, посібник; [поручитель, відповідальна особа Нед]»
пора́дчик
«порадник, поручитель, відповідальна особа»
пора́дько
«порадник»
поража́ти
«радити, допомагати»
рада
«рада; радник, член ради»«підмова»
(XIV ст.), (1433)
радити
(1322)
ра́дити
ра́дич
«радник»
ра́дни́й
ра́дник
раднико́ва
«радниця»
радни́ця
«міська дума»
радува́ти
«радити»
ра́дця
«радник»
(заст.)
радя́нець
радяни́н
радяніза́ція
радянізува́ти
радя́нський
розра́да
розра́дник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| rāδaiti «лагодить» | авестійська |
| rada- «опікун, попечитель» | авестійська |
| ра́да | білоруська |
| rada | верхньолужицька |
| rаad «рада, радник, план» | голландська |
| garēdan «заздалегідь потурбуватися» | готська |
| urrēdan «вигадувати» | готська |
| rǣd «порада, допомога, вигода, користь» | давньоанглійська |
| rǣdan «радити» | давньоанглійська |
| rā́dhyati | давньоіндійська |
| rādhnṓti «налагоджує, удається, справляється» | давньоіндійська |
| rā́dhyatе «удається» | давньоіндійська |
| rādhayati «робить» | давньоіндійська |
| ráð «рада, міркування; засіб» | давньоісландська |
| ráða «радити, домагатися» | давньоісландська |
| imm-rā́dim «обдумую» | ірландська |
| ródyti «показувати» | литовська |
| rada | нижньолужицька |
| Rat | нововерхньонімецька |
| Rat | нововерхньонімецька |
| rada | польська |
| radъ | праслов’янська |
| ра́да | російська |
| rāt «рада» (нвн. Rat «рада, вказівка, порада») | середньоверхньнімецька |
| rada | словацька |
| радити «турбуватися» | старослов’янська |
| нерадити | старослов’янська |
| нерадити | старослов’янська |
| рад(ий) | українська |
| rada | чеська |
| rād «порядок, ряд» | ? |
Ра́да (жіноче ім’я)
утворене від короткої форми прикметника рад «радий»;
р. бр. Ра́да, болг. Ра́да (жіноче ім’я), Рад (чоловіче ім’я), п. Rada;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Ра́да | білоруська |
| Ра́да (жіноче ім’я) | болгарська |
| Рад (чоловіче ім’я) | болгарська |
| Rada | польська |
| Ра́да | російська |
| рад «радий» | українська |
ра́ди (прийменник)
припущення про запозичення псл. radi з іранської мови (Зализняк КСИС 38, 12) недостатньо обґрунтоване;
псл. radi;
не зовсім ясне;
можливо, є давньою формою наказового способу від raditi «турбуватися»;
споріднене з дперс. rādiy «ради», дінд. rā́dhaḥ «милість, благословення»;
останнім часом висловлено думку (Семереньи ВЯ 1967/4, 4–8) про походження слов’янського та іранського прийменників з орудного відмінка іменника і-основи, похідного від іє. *wrādh- «бути веселим, збудженим», рефлексом якого є також псл. *radъ (укр. рад);
р. болг. ра́ди, др. ради, схв. ра̏ди, слн. rádi, стсл. ради;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ра́ди | болгарська |
| rā́dhaḥ «милість, благословення» | давньоіндійська |
| rādiy «ради» | давньоперська |
| ради | давньоруська |
| *wrādh- «бути веселим, збудженим» | індоєвропейська |
| radi | праслов’янська |
| radi | праслов’янська |
| raditi «турбуватися» | праслов’янська |
| *radъ (укр. рад) | праслов’янська |
| ра́ди | російська |
| ра̏ди | сербохорватська |
| rádi | словенська |
| ради | старослов’янська |
| рад | українська |
ґра́тя «старі речі, мотлох Г; кухонний посуд ДзАтл II»
запозичення з західнословʼянських мов;
п. grat «старі речі, мотлох, дрантя», ч. gráty «мотлох», слц. [gráty, graty] «посуд» походять від нвн. Gerät «посуд; начиння», що зводиться до двн. girati «обговорення, турбота; устаткування», похідного від двн. rāt «рада; наявні засоби; продовольчі запаси», спорідненого з стсл. радити «турбуватися, піклуватися», укр. ра́да, ра́дити;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| girati «обговорення, турбота; устаткування» | давньоверхньонімецька |
| rāt «рада; наявні засоби; продовольчі запаси» | давньоверхньонімецька |
| Gerät «посуд; начиння» | нововерхньонімецька |
| grat «старі речі, мотлох, дрантя» | польська |
| gráty, graty «посуд» | словацька |
| радити «турбуватися, піклуватися» | старослов’янська |
| ра́да | українська |
| gráty «мотлох» | чеська |
| ра́дити | ? |
зара́ди
результат злиття прийменника ра́ди з прийменником мети і причини за (див.);
болг. заради́, зара́д, м. заради, зарад, схв. зȁрāди, зȁрāд, слн. zarád, zařádi;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| заради́ | болгарська |
| зара́д | болгарська |
| заради | македонська |
| зарад | македонська |
| зȁрāди | сербохорватська |
| зȁрāд | сербохорватська |
| zarád | словенська |
| zařádi | словенська |
| ра́ди | ? |
| за | ? |
ряд «сукупність однорідних предметів або істот, витягнутих в одну лінію; договір, угода; [порядок Нед; уряд Нед; черга; кінська збруя]»
псл. rędъ «ряд», пов’язане чергуванням голосних з *orǫdьje «знаряддя; справа»;
споріднене з лит. rindа̀ «ряд, лінія», лтс. riñda «тс.», rist, riedu «упорядковувати»;
далі зіставляється з гр. ἀραρίσϰω «укладаю», ἀρϑμός «сполучення», ἀριϑμός «число» (Persson Beitr. 857), а також з сперс. rand «слід», randītan «тесати» (Scheftelowitz WZKM 34, 227), лат. ordo «ряд» (Machek ESJČ 528–529);
р. ряд, бр. рад, др. рядъ, п. rząd, ч. řád(а), слц. rad «ряд», riad «посуд; інструмент; інвентар», вл. rjad(a), нл. rěd, болг. м. ред, схв. ре̑д, слн. réd, стсл. рѧдъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безпоря́дщина
«безладдя»
безуря́ддя
«тс.»
ви́ряд
«вирядження»
виряджа́ти
відря́дження
відря́дний
відря́дник
«той, хто працює за відрядною оплатою»
відря́дність
«система відрядної оплати праці»
вряд
вряджа́ти
заря́д
заряджа́ти
заря́дка
заря́дний
заря́дник
«архітектор; керівник, управитель»
зарядо́м
«підряд, без вибору»
заря́дчик
«керівник, управитель»
зауря́д
«звичайно»
зна́ряд
«знаряддя; зброя»
знаря́ддя
знаряджа́ти
знаряди́ти
зряд
«убрання; часто»
зряди́ти
«нарядити, убрати»
зря́ду
ізпідря́ду
«підряд»
надрядко́вий
нара́дя
«знаряддя»
наря́д
наря́ддя
«вбрання»
наряджа́ти
на́рядка
«тс.»
наря́дний
наря́дник
не́ряд
«непорядок»
обря́д
о́брядно
«підряд»
обрядо́вість
опоряджа́ти
опоря́дження
опоря́джувальний
переря́джений
переря́жка
«переодягання»
підря́д
підрядко́вий
підря́дний
підря́дник
підря́дність
підря́дчик
підря́дчицький
по́ряд
поря́дковий
порядкува́ти
поря́дний
поря́дність
поря́док
по́ряду
«по порядку»
рознаря́дка
розпоряджа́тися
розпоря́дливий
розпоря́дник
розпоря́док
розря́д
розряджа́ти
розря́дка
розря́дник
розря́дність
ря́джений
ряди́
«коло осіб, об’єднаних певними стосунками; [деталь ткацького верстата (дощечка з двома отворами); порядок Нед; устрій Нед]»
ряди́вий
«працьовитий»
ряди́ло
«розпорядник»
ряди́тель
«управитель, розпорядник»
ряди́ти
(ся)
рядко́ви́й
рядко́м
ря́дна́
«умова, договір»
(заст.)
ря́дни́й
«договірний; [акуратний, хазяйновитий; працьовитий О]»
ря́дно
«нарядно»
рядови́й
рядови́к
«рядовий солдат»
(заст.)
рядо́вич
«тс.»
рядойко
«ряд»
рядо́к
«кілька слів, літер, розміщених в одну лінію»
ря́дом
рядува́ти
«обходити ряд сидячих людей, пригощаючи»
ря́дчик
«підрядчик»
ря́нна
«хазяйка»
ря́нни́й
«порядний, путящий»
споряджа́ти
споря́дження
суря́дний
суря́дність
урє́дно
«добре, порядно»
у́ряд
уряди́ти
«прикрасити»
уря́дник
урядо́вець
урядо́вий
урядува́ти
уряжа́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рад | білоруська |
| ред | болгарська |
| rjad(a) | верхньолужицька |
| ἀραρίσϰω «укладаю» | грецька |
| ἀρϑμός «сполучення» | грецька |
| ἀριϑμός «число» | грецька |
| рядъ | давньоруська |
| ordo «ряд» | латинська |
| riñda «тс.» | латиська |
| rist | латиська |
| riedu «упорядковувати» | латиська |
| rindа̀ «ряд, лінія» | литовська |
| ред | македонська |
| rěd | нижньолужицька |
| rząd | польська |
| rędъ «ряд» | праслов’янська |
| *orǫdьje «знаряддя; справа» | праслов’янська |
| ряд | російська |
| рȇд | сербохорватська |
| rand «слід» | середньоперська |
| randītan «тесати» | середньоперська |
| rad «ряд»«посуд; інструмент; інвентар» | словацька |
| riad «ряд»«посуд; інструмент; інвентар» | словацька |
| réd | словенська |
| рѧдъ | старослов’янська |
| řád(а) | чеська |
по́рай (у виразі п. дати «порядок дати»)
семантичний розвиток такий самий, як у слова ра́да в складі виразу дати раду «впоратися, зробити порядок»;
похідне утворення від пора́яти «порадити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пораюва́ти
«діяти; робити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ра́да «впоратися, зробити порядок» | українська |
| пора́яти «порадити» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України