РАГУ — ЕТИМОЛОГІЯ
рагу́
запозичення з французької мови;
фр. ragoût «рагу; гостра приправа» (ст. ragoust) походить від дієслова ragoûter «викликати апетит», утвореного за допомогою префіксів re- і a- (‹ лат. ad-) від іменника goût «смак», що зводиться до лат. gustus «проба; закуска; смак»;
р. бр. болг. рагу́, п. ragoût, ч. слц. слн. ragú, м. рагу, схв. ра̀гӯ;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рагу́ | білоруська |
| рагу́ | болгарська |
| gustus «проба; закуска; смак» | латинська |
| рагу | македонська |
| ragoût | польська |
| рагу́ | російська |
| ра̀гӯ | сербохорватська |
| ragú | словацька |
| ragú | словенська |
| ragoût «рагу; гостра приправа» (ст. ragoust) | французька |
| ragoûter «викликати апетит» | французька |
| goût «смак» (‹ лат. ad-) | французька |
| ragoust | французька |
| ragú | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України