РАВИНІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ра́бин «в іудейській релігії служитель культу, керівник релігійної громади»
запозичено через церковнослов’янську мову з грецької і через польську з середньолатинської;
слат. rabbinus (лат. rabbi) походить від гр. ῥαββί, що зводиться до гебр. rabbīˊ «учителю мій», утвореного від rabh «голова, господар, великий»;
р. равви́н, бр. ра́бін, п. rabin, ч. слц. слн. rabín, болг. рави́н, м. рабин, схв. ра̀бӣн, стсл. равви;
Фонетичні та словотвірні варіанти
рабін
ра́ввин
«тс.»
равві́н
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ра́бін | білоруська |
| рави́н | болгарська |
| rabbīˊ «учителю мій» | гебрайська |
| rabh «голова, господар, великий» | гебрайська |
| ῥαββί | грецька |
| rabbi | латинська |
| рабин | македонська |
| rabin | польська |
| равви́н | російська |
| ра̀бӣн | сербохорватська |
| rabbinus (лат. rabbi) | середньолатинська |
| rabín | словацька |
| rabín | словенська |
| равви | старослов’янська |
| rabín | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України