ПІР — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
спірни́ця «цибуля ріпчаста, цибуля городня, Allium cepa L.» (бот.)
можливо, пов’язане з пір «цибуля порей, Allium porrum L.»;
неясне;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пір «цибуля порей, Allium porrum L.» | українська |
пері́й «харіус, Thymallus thymallus L.» (іхт.)
очевидно, похідне утворення від перо́, оскільки тіло харіуса вкрите на боках великою лускою;
п. [pyr] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пері́ка
«вид дрібної риби»
перни́ця
«харіус»
пир
пирьок
пір
«тс.»
пірь
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pyr «тс.» | польська |
| перо́ | українська |
поре́й «пір, Allium porrum L.» (бот.)
нвн. Pórrei (Porré(e)) походить від фр. porrée «тс.», що продовжує нар.-лат. *porrata, пов’язане з лат. porrum «тс.»;
очевидно, за посередництвом російської мови запозичено з німецької;
р. поре́й, бр. парэ́й, вл. нл. porej;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пір
по́ра
порр
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| парэ́й | білоруська |
| porej | верхньолужицька |
| porrum «тс.» | латинська |
| *porrata | народнолатинська |
| porej | нижньолужицька |
| Pórrei | нововерхньонімецька |
| поре́й | російська |
| porrée «тс.» | французька |
пора́ «час»
менш переконливе зіставлення з р. спо́рый, [пори́ть] «товстіти, жиріти; бути в доброму стані» (Иванов–Топоров 250; Вайан Пробл. ист. и диал. 87; Snoj Jezik in slovo 30 (1984–5), 117–120), з гр. πορει˜ν «дати, надати; визначити наперед» (Фасмер ІІІ 328; Преобр. ІІ 106), πόρος «прохід» (Младенов 489), або виведення як запозичення від гр. φορά «несення; вантаж; плодючість, урожай» (Семереньи ВЯ 1967/4, 22);
первісно означало удар як сигнальне позначення певного часу (пор. čаsъ «тс.»);
очевидно, псл. pora «час; година, удар» (пор. цсл. пора «удар, поштовх»), пов’язане чергуванням голосних з *perti «бити»;
р. пора́, бр. пара́, др. пора, п. ч. діал. pora, болг. по́ра «вік (людини)», м. пора «тс.; середовище, коло людей»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
впо́ру́
поро́ю
«іноді»
упо́ру
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пара́ | білоруська |
| по́ра «вік (людини)» | болгарська |
| πορει˜ν «дати, надати; визначити наперед» | грецька |
| πόρος «прохід» | грецька |
| φορά «несення; вантаж; плодючість, урожай» | грецька |
| пора | давньоруська |
| пора «тс.; середовище, коло людей» | македонська |
| pora | польська |
| pora «час; година, удар» (пор. цсл. пора «удар, поштовх») | праслов’янська |
| *perti «бити» | праслов’янська |
| спо́рый | російська |
| пори́ть «товстіти, жиріти; бути в доброму стані» | російська |
| пора́ | російська |
| пора | церковнослов’янська |
по́ра
нвн. Póre «пора» через пізньолат. porus «тс.» походить від гр. πόρος «місце переправи; протока; міст; дорога, шлях; (анат.) канал, пора», пов’язаного зπείρω «проколюю, пробиваю; розтинаю», спорідненим з псл. na-periti «проколювати» (стсл. наперити «тс.») і, більш віддалено, з лат. porto «несу», двн. faran «їхати», нвн. fahren «тс.», вірм. heriwn «шило», псл. *pormъ, укр. поро́м;
запозичення з німецької мови;
р. бр. болг. м. схв. по́ра, п. por (чол. р.), ч. слц. pór (чол. р.), вл. pora, слн. póra;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пори́на
«пора»
по́ристий
порува́тий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| по́ра | білоруська |
| по́ра | болгарська |
| pora | верхньолужицька |
| heriwn «шило» | вірменська |
| πόρος «місце переправи; протока; міст; дорога, шлях; (анат.) канал, пора» | грецька |
| πείρω «проколюю, пробиваю; розтинаю» | грецька |
| faran «їхати» | давньоверхньонімецька |
| porto «несу» | латинська |
| по́ра | македонська |
| Póre «пора» | нововерхньонімецька |
| fahren «тс.» | нововерхньонімецька |
| porus «тс.» | пізньолатинська |
| por (чол. р.) | польська |
| na-periti «проколювати» (стсл. нап$ерити «тс.») | праслов’янська |
| *pormъ | праслов’янська |
| по́ра | російська |
| по́ра | сербохорватська |
| pór (чол. р.) | словацька |
| póra | словенська |
| наперити | старослов’янська |
| поро́м | українська |
| pór (чол. р.) | чеська |
поро́м
розглядати слово як германське запозичення (Hirt PBrB 23, 336) немає підстав;
споріднене з дісл. farmr «вантаж, тягар, вміст», двн. farm, свн. varm «човен, пором», двн. faran «їхати», гр. περάω «проникаю», πορϑμός «прохід, протока»;
псл. *pormъ, пов’язане з *perti «рухатися, їхати»;
р. паро́м, ст. поро́м, бр. паро́м, п. prom, ч. слц. заст. prám, схв. пра̏м, р.-цсл. прамъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
паро́м
паро́мник
паро́мщик
поро́мник
поро́мщик
поро́н
(заст.)
поро́нник
(заст.)
поро́нщик
(заст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| паро́м | білоруська |
| περάω «проникаю» | грецька |
| πορϑμός «прохід, протока» | грецька |
| farm | давньоверхньонімецька |
| faran «їхати» | давньоверхньонімецька |
| farmr «вантаж, тягар, вміст» | давньоісландська |
| prom | польська |
| *pormъ | праслов’янська |
| *perti «рухатися, їхати» | праслов’янська |
| паро́м | російська |
| прамъ | русько-церковнослов’янська |
| пра̏м | сербохорватська |
| varm «човен, пором» | середньоверхньнімецька |
| prám | чеська |
пе́рти «перечити»
іє. *реr- «бити»;
псл. *реrti, pьrǫ «відбивати, боротися, заперечувати», можливо, пов’язане з *реrti, pьrǫ «тиснути»;
споріднене з лит. реřti «бити, хльоскати віником», лтс. рèrt «лупцювати», ріrêtiês «сваритися», дінд. pṛt- «боротьба, суперечка», ав. рǝrеt- «тс.»;
р. пре́ния (з цсл.), пря, спор, спорить, бр. [спо́рка] «спірка», [спо́раваць] «сперечатися», др. пьря «суперечка, заперечення; перемога; судова справа», п. заст. przeć «заперечувати», ч. příti se «сперечатися», слц. priet’sa «тс.; сваритися», вл. prěć «заперечувати», нл. prěś «тс.», болг. препи́рам се «сперечаюся», м. препира се «сперечається», схв. пре̏ти «обвинувачувати», пре̏ти се «сваритися, сперечатися», слн. prepírati se «сваритися», стсл. прѣти сѧ «сперечатися», пьрѣти сѧ «тс.», пьрѣти «противитися, заперечувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́спір
«суперечка»
на
«наперекір»
()
навсу́пор
«наперекір»
неспе́ртий
«незаперечний»
одпо́ра
«опір»
опира́тися
о́пір
опі́рний
перепе́рти
«переспорити»
пере́тися
«тс.»
пе́рити
«бити»
пе́рнути
«сильно вдарити»
пе́ртися
«сперечатися»
пир
«суперечка, сварка»
пїр
«тс.»
пі́рити
«сильно бити; (про дощ) дуже лити»
пі́рчити
«лупцювати, бити»
пря
«спір, боротьба»
ро́зпра
«ворожнеча»
спе́ртися
«упертися, затятися»
спір
спіра́тися
«сперечатися, проявляти впертість»
спі́рити
«відлупцювати»
спі́рка
спірли́вий
«сварливий»
спі́рний
спірни́к
«суперник»
спо́рити
спо́ритися
спорли́вець
«сперечальник»
спорли́вий
«тс.; спірний»
спо́рний
«тс.»
спо́рник
«тс.»
супе́рник
супе́рництво
су́пірець
«суперник»
су́пор
«опір, ворожнеча»
супо́рник
«суперник»
супоро́к
«суперечність»
су́пра
«суперечка»
упе́ртий
упертю́х
упира́ння
упира́тися
упири́стий
«упертий»
упирува́ти
«бути впертим»
упиря́ка
«упертюх»
у́пір
«упертість»
упі́рливо
«уперто»
упі́рний
упі́рчивий
упо́ром
«силоміць»
упорчи́вий
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рǝr<SUP>е</SUP>t- «тс.» | авестійська |
| спо́рка «спірка» | білоруська |
| спо́раваць «сперечатися» | білоруська |
| препи́рам се «сперечаюся» | болгарська |
| prěć «заперечувати» | верхньолужицька |
| pṛt- «боротьба, суперечка» | давньоіндійська |
| пьря «суперечка, заперечення; перемога; судова справа» | давньоруська |
| *реr- «бити» | індоєвропейська |
| рèrt «лупцювати» | латиська |
| ріrêtiês «сваритися» | латиська |
| реřti «бити, хльоскати віником» | литовська |
| препира се «сперечається» | македонська |
| prěś «тс.» | нижньолужицька |
| przeć «заперечувати» (заст.) | польська |
| *реrti | праслов’янська |
| pьrǫ «відбивати, боротися, заперечувати» | праслов’янська |
| *реrti | праслов’янська |
| pьrǫ «тиснути» | праслов’янська |
| пре́ния (з цсл.) | російська |
| пря | російська |
| спор | російська |
| спорить | російська |
| пре̏ти се «обвинувачувати» | сербохорватська |
| пре̏ти се «сваритися, сперечатися» | сербохорватська |
| priet'sa «тс.; сваритися» | словацька |
| prepírati se «сваритися» | словенська |
| прѣти сѧ «сперечатися» | старослов’янська |
| пьрѣти сѧ «тс.» | старослов’янська |
| пьрѣти «противитися, заперечувати» | старослов’янська |
| příti se «сперечатися» | чеська |
пиря́ти «носити, тягати»
очевидно, пов’язане з пе́рти, р. пере́ть «нести важку ношу»;
р. пыря́ть «кидати, совати», ч. vpiřiti «втиснути»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
напі́рити
«багато набрати Ме; надягти багато одягу Пі»
пира́чить
«насилу нести; таскати»
пі́рити
«багато набирати (в кишеню, поділ, мішок)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пере́ть «нести важку ношу» | російська |
| пыря́ть «кидати, совати» | російська |
| пе́рти | українська |
| vpiřiti «втиснути» | чеська |
по́рно «зручно»
очевидно, запозичення з російської мови;
р. [по́рно] «міцно, надійно, швидко, прудко», [по́рко] «швидко, прудко», [по́рный] «дорослий; дозрілий; придатний», [порно́й] «тс.», є похідними від пора́, що відповідає укр. пора́;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| по́рно «міцно, надійно, швидко, прудко» | російська |
| по́рко «швидко, прудко» | російська |
| по́рный «дорослий; дозрілий; придатний» | російська |
| порно́й «тс.» | російська |
| пора́ | українська |
| пора́ | українська |
поро́ти
псл. *porti (porjǫ), пов’язане з *perti «іти, просуватися; проникати» (пор. р.-цсл. напери «проколов», разперɤ «розпорю»);
споріднене з гр. πείρω (‹*peri̯ō) «проколюю, протикаю», ἔπαρον «(я) просвердлив, проткнув», πόρος «прохід», гот. faran «їхати»;
р. поро́ть, бр. паро́ць, др. пороти, п. заст. pruć, próć, ст. (багатораз.) parać, ч. párati, слц. párat’, вл. próć, нл. projś, ст. proś, болг. по́ря «порю», м. пори «поре», схв. по̀рити, слн. práti, цсл. прати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відпі́рчити
«відлупцювати»
поро́льний
по́ротий
поро́тина
«тавро на вівці, свійській птиці; вухо, розрізане вздовж до половини; розріз перетинки між пальцями»
поро́тися
ро́зпір
«розпорене місце»
ро́зпі́рка
розпо́рина
«тс.»
спо́рок
«споротий верх одягу»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| паро́ць | білоруська |
| по́ря «порю» | болгарська |
| próć | верхньолужицька |
| faran «їхати» | готська |
| πείρω «проколюю, протикаю» (‹*peri̯ō) | грецька |
| ἔπαρον «(я) просвердлив, проткнув» | грецька |
| πόρος «прохід» | грецька |
| пороти | давньоруська |
| пори «поре» | македонська |
| projś | нижньолужицька |
| *porti (porjǫ) | праслов’янська |
| *perti «іти, просуватися; проникати» (пор. р.-цсл. нап$ери «проколов», разп$ер$ɤ «розпорю») | праслов’янська |
| поро́ть | російська |
| напери | русько-церковнослов’янська |
| разперɤ | русько-церковнослов’янська |
| по̀рити | сербохорватська |
| párat' | словацька |
| práti | словенська |
| прати | церковнослов’янська |
| párati | чеська |
| proś | ? |
по́рох «пил; рід вибухової речовини»
псл. *porxъ ‹*pors-, пов’язане чергуванням голосних з *pъr̥xъ (пор. укр. по́рхавка «рід гриба»), *pьr̥stь (укр. персть);
споріднене з дінд. pṛ́ṣan- «строкатий, плямистий», дісл. fors «водоспад», лтс. pā̀rsla «сніжинка, пластівень попелу, вовна», parslas «пластівень снігу», лит. purslas «піна (на губах)», хет. papparš- «прискати»;
р. по́рох «рід вибухової речовини; [курява, пил]», бр. по́рах «рід вибухової речовини; [пил; земля; найменша кількість (чогось)]», др. порохъ «пил», п. proch «пил; рід вибухової речовини», [parch] «пил», ч. слц. prach «пил, рід вибухової речовини», вл. нл. proch «пил; порошок; рід вибухової речовини», болг. прах «пил, порошок», м. прав, схв. пра̑х, слн. práh «тс.», стсл. прахъ «порох, пил»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відпоро́шник
«пилосос»
запоро́ха
«порошинка в оці»
запоро́шина
«тс.»
напоро́ха
«пил, сміття»
папоро́ша
«пороша»
пороха́нь
«гниле дерево»
пороха́рня
«пороховий завод»
пороха́чка
«кріт»
порохівни́к
«пильовик (плащ)»
порохівни́ця
порохі́вня
«пороховий склад; пороховий завод»
порохки́й
«який розсипається на порох; пухкий»
порохна́вий
«порохнявий»
порохна́віти
порохна́вка
«чорнозем, перегній»
порохна́тий
«зітлілий, трухлявий»
порохна́че
«гниле дерево»
(зб.)
порохни́й
«порошний»
порохни́на
«тс.»
порохни́стий
«тс.»
порохни́ця
порохні́ти
порохно́
поро́хня́
«порохно»
порохня́ва
«тс.»
поро́хня́вий
(Ме)
порохня́віти
порохня́вка
порохнявкова́тий
«перегнійний; багатий на перегній»
порохня́к
«(зб.) гниле дерево Нед; старезна людина ЛексПол; трухлява палиця, трухлявий шматок дерева ВеБ»
порохня́ний
«порохнявий»
порохня́р
«майстер, який виготовляє порох»
порохня́чка
«тс.»
порохова́тий
«порошний, курний»
порохови́ще
«пороховий склад»
порохо́вня
«тс., пороховий завод»
по́рохо́нь
«порохно Нед; гниле дерево»
поро́ша
«пухкий сніг»
поро́ши́на
пороши́ти
порошкува́ти
«пульверизувати»
порошни́й
порошни́к
«ріг на порох, пляшка на порох Нед; пилосос Куз»
порошни́ця
«порохівниця»
поро́шно
порошня́
«грибковий чорний пил на колосках пшениці»
по́рошо́к
поруши́на
«порошина в оці»
при́порох
«шар пилу»
розпоро́шка
(у виразі [у розпоро́шку] «врозтіч»)
розпоро́шувач
(техн.)
спорохні́вка
«гнилушка, кусок гнилого дерева»
спорохні́лий
спорохнілка
спорохня́вілий
спорохнявка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| по́рах «рід вибухової речовини; [пил; земля; найменша кількість (чогось)]» | білоруська |
| прах «пил, порошок» | болгарська |
| proch «пил; порошок; рід вибухової речовини» | верхньолужицька |
| pṛ́ṣan- «строкатий, плямистий» | давньоіндійська |
| fors «водоспад» | давньоісландська |
| порохъ «пил» | давньоруська |
| pā̀rsla «сніжинка, пластівень попелу, вовна» | латиська |
| parslas «пластівень снігу» | латиська |
| purslas «піна (на губах)» | литовська |
| прав | македонська |
| proch «пил; порошок; рід вибухової речовини» | нижньолужицька |
| proch «пил; рід вибухової речовини» | польська |
| parch «пил» | польська |
| *porxъ | праслов’янська |
| *p<SUP>ъ</SUP>r̥xъ (пор. укр. по́рхавка «рід гриба») | праслов’янська |
| *p<SUP>ь</SUP>r̥stь (укр. персть) | праслов’янська |
| по́рох «рід вибухової речовини; [курява, пил]» | російська |
| пра̑х | сербохорватська |
| prach «пил, рід вибухової речовини» | словацька |
| práh «тс.» | словенська |
| прахъ «порох, пил» | старослов’янська |
| papparš- «прискати» | хетська |
| prach «пил, рід вибухової речовини» | чеська |
прам «пором»
ч. слц. prám «тс.» є прямим відповідником укр. поро́м;
запозичення з чеської або словацької мови;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| prám «тс.» | словацька |
| поро́м | українська |
| prám «тс.» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України