ПІЖОНИ — ЕТИМОЛОГІЯ

піжо́н «пуста, франтувата людина, джиґун»

запозичення з французької мови;
фр. pigeon «голуб; бевзь, дурень, простак», походить від пізньолат. pīpiōnem, зн. в. від pīpiō «птах, що цвірінькає», яке зводиться до лат. pīpīre «пищати, цвірінькати» звуконаслідувального походження, спорідненого з укр. пища́ти;
р. пижо́н, бр. піжо́н, п. piżon «тс.», схв. пижон «голуб»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

піжо́нство
Етимологічні відповідники

Слово Мова
піжо́н білоруська
pīpīre «пищати, цвірінькати» латинська
pīpiō пізньолатинська
piżon «тс.» польська
пижо́н російська
пижон «голуб» сербохорватська
пища́ти українська
pigeon «голуб; бевзь, дурень, простак» французька
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України