ПІДВАЛИНИ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичено з середньоверхньонімецької мови, можливо, через польську;

свн. wal «насип» (нвн. Wall «тс.») походять від лат. vallum «вал табору», спорідненого з укр. вали́ти;

припускається (Фасмер І 268) можливість запозичення через польську мову безпосередньо з латинської;

р. бр. болг. вал, др. валъ, п. wał, ч. слц. val;

псл. podъvalъ «підкладений, підкочений предмет», пов’язане з podъvaliti «підкотити, підкласти», похідним від valiti «котити, качати по землі» (пор. укр. [підвали́ти] «підкотити» Нед, р. [подвали́ть] «тс.; підсунути, підкласти; підсипати», схв. подва́лити «підкласти, підкотити», слн. podvalíti «підсунути, підкинути»);

значення «приміщення під першим поверхом» (в українській мові, очевидно, з російської) розвинулось із значення «підвалина, лага»;

пов’язування з коренем вал- у значенні «падіння» (Булаховський Вибр. пр. ІІI 369), як і з вал «земляний насип» (Преобр. І 63), помилкове;

р. подва́л «підвал», [по́дваль] «щось підкинуте», бр. падва́л «підвал», падвалі́на «підвалина», п. podwalina «тс.», ч. podval «підвалина в стелі або стіні», слц. podval «шпала; [лага під підлогою]», болг. діал. м. по́двал «колода, підкладена під бочку», схв. по́двалак «те, що підкладається для укріплення»;