ПІАНО — ЕТИМОЛОГІЯ

піа́но «тихо» (муз.)

запозичення з італійської мови;
іт. piano «повільно, гладко; тихо, піано» походить від лат. plānus «плоский, рівний; ясний, зрозумілий»;
р. болг. пиа́но, пиани́но, бр. пія́на, п. ч. piano, pianino, слц. piano, pianíno, вл. piano, м. пиjа́но «піаніно», схв. пиjа́но, слн. piáno, pianíno;
Фонетичні та словотвірні варіанти

піані́зм «характерні риси фортепіанної музики»
піані́но
піані́новий
піані́симо «дуже тихо»
піані́ст
піаністи́чний «властивий піанізмові»
піано́ла «пристрій для автоматичної гри на фортепіано»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пія́на білоруська
пиа́но болгарська
пиани́но болгарська
piano верхньолужицька
piano «повільно, гладко; тихо, піано» італійська
plānus «плоский, рівний; ясний, зрозумілий» латинська
пиjа́но «піаніно» македонська
piano польська
pianino польська
пиа́но російська
пиани́но російська
пиjа́но сербохорватська
piano словацька
pianíno словацька
piáno словенська
pianíno словенська
piano чеська
pianino чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України