ПУЧНЯВІТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
пучні́ти «набрякати, розбухати»
псл. pǫčiti «надимати», pǫkъ «щось набрякле», очевидно, пов’язане з pǫkati «тріскатися»;
р. пу́чить «роздувати, здимати, розпирати (про шлунок); витріщати (очі)», бр. пу́чыць «тс.», др. пучитися «здійматися» (про річку), п. puczyć się «надуватися», ч. pučeti «набухати, розпускатися (про бруньки); рости, розвиватися», слц. pučit’ «пускати пагони», нл. pucnić «набрякати», болг. пъ́ча «випинаю», м. пучи «випинає»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
напуцнє́віти
«набрякнути»
пічні́ти
пічня́віти
«тс.»
пучня́вий
«пузатий, розбухлий»
пучня́віти
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
пу́чыць «тс.» | білоруська |
пъ́ча «випинаю» | болгарська |
пучитися «здійматися» (про річку) | давньоруська |
пучи «випинає» | македонська |
pucnić «набрякати» | нижньолужицька |
puczyć się «надуватися» | польська |
pǫčiti «надимати» | праслов’янська |
pǫkъ «щось набрякле» | праслов’янська |
pǫkati «тріскатися» | праслов’янська |
пу́чить «роздувати, здимати, розпирати (про шлунок); витріщати (очі)» | російська |
pučit' «пускати пагони» | словацька |
pučeti «набухати, розпускатися (про бруньки); рости, розвиватися» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України