ПУТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
пу́то (переважно мн. пу́та)
псл. pǫto, утворення з суфіксом -to, пов’язане чергуванням голосних з pęti, pьnǫ «розтягувати, натискувати»;
споріднене з лит. pántis «пута», spándyti «тиснути, давити», лтс. pinekls «путо», прус. panto «тс.», алб. pendё, pёndё «пара волів; ярмо», двн. spannan «натягувати, зміцнювати, зв’язувати, прикріпляти», нвн. spannen «натягувати, напружувати», spinnen «прясти»;
іє. *(s)pen-;
останнім часом пропонується (Machek ESJČ 476; Slavia 21, 265) зв’язок з нвн. binden «в’язати», дінд. bandha- «путо; перешкода»;
спроба вивести псл. pǫto з іє. *pent- «ступити на щось» (Knobloch ZfSl 7, 301) непереконлива;
р. пу́то, пу́ты, бр. пу́та, др. путо, п. pęto, pęta, ч. pouto, pouta, слц. púto, вл. puto, нл. puto, pyto «тс.», схв. пу̏то, слн. póto, póta, стсл. пѫто;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пропу́тати
«марнотратити, промарнувати»
путани́на
«плутанина, метушня»
путани́ця
«тс.»
пу́тати
пути́на
«путо»
спу́тно
«кайдани; пута»
спутно́вий
(у виразі спутнова кість «путова кістка»)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pendё | албанська |
| pёndё «пара волів; ярмо» | албанська |
| пу́та | білоруська |
| puto | верхньолужицька |
| spannan «натягувати, зміцнювати, зв’язувати, прикріпляти» | давньоверхньонімецька |
| bandha- «путо; перешкода» | давньоіндійська |
| путо | давньоруська |
| *(s)pen- | індоєвропейська |
| *pent- «ступити на щось» | індоєвропейська |
| pinekls «путо» | латиська |
| pántis «пута» | литовська |
| spándyti «тиснути, давити» | литовська |
| puto «тс.» | нижньолужицька |
| pyto «тс.» | нижньолужицька |
| spannen «натягувати, напружувати» | нововерхньонімецька |
| spinnen «прясти» | нововерхньонімецька |
| binden «в’язати» | нововерхньонімецька |
| pęto | польська |
| pęta | польська |
| pǫto | праслов’янська |
| pьnǫ «розтягувати, натискувати» | праслов’янська |
| pęti | праслов’янська |
| pǫto | праслов’янська |
| panto «тс.» | прусська |
| пу́то | російська |
| пу́ты | російська |
| пу̏то | сербохорватська |
| púto | словацька |
| póto | словенська |
| póta | словенська |
| пѫто | старослов’янська |
| pouto | чеська |
| pouta | чеська |
путь
псл. pǫtь;
споріднене з прус. pintis (‹pt-), лат. pons (род. в. pontis) «міст; дощаний настил (через болото)», гр. πάτος «крок, рух; стежка, дорога», вірм. hun «брід», перс. paϑi- «дорога», ос. fandag, faendaeg «тс.», дінд. pánthāḥ «стежка, дорога, путь», ав. pantā˚ (pantan-, paϑ-), можливо, також гот. finþan «знаходити; пізнавати», двн. fandōn «карати, випробувати», нвн. finden «знаходити», англ. find «тс.»;
іє. *pont- «дорога, брід, міст», пов’язане чергуванням голосних з *pent- «ступати, йти»;
р. путь, бр. пуць, др. путь «путь; похід», п. pąć, ч. pout, слц. pút’, вл. puć, нл. puś, полаб. pǫt, болг. път, м. пат, схв. пу̑т, слн. pót, стсл. пѫть;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безпу́тиця
«погана дорога, бездоріжжя»
безпу́тний
безпу́тник
безпу́тство
безпу́ття
зне́путити
«збити з дороги, збити з пантелику; збитися з дороги; зіпсувати»
напути́ти
напуті́ння
напу́тливий
напу́тник
напу́тниця
«наставниця; [провідниця; попутниця Ж]»
напу́тній
напу́ття
напу́чувати
напу́чувач
не́путити
«заважати, перешкоджати; збивати з дороги, непокоїти, хвилювати; псувати, розбещувати»
непу́тство
«відхилення; розпуста, провина, проступок»
непу́тствувати
«бути безладним, неохайним; гуляти, вести безладне життя»
не́путь
«мерзотник, негідник»
нерозпу́тний
«бездоріжній, непрохідний, численний»
обезпу́титися
«стати слабким, незначним»
перепу́тє
«перепуття; дім на дорозі»
перепу́ття
попу́тний
попу́тник
«попутчик; [(бот.) подорожник, Plantago major L.]»
попу́тництво
попу́тчик
припу́тник
«подорожник, Plantago major L.; краснюк (гриб), Boletus species?»
(бот.)
припу́чений
«улаштований, навернений»
пропу́тчик
«першовідкривач, новатор, ініціатор»
пут
«путь»
пути́вець
«польова дорога, путівець»
пу́тик
(зменш. від путь)
пути́на
«путь»
пути́чка
«стежка»
пути́ще
«польова дорога»
путі́вець
путі́вка
путівни́к
путі́єць
пу́тник
«подорожній»
пу́тній
пуття́
путува́ти
«їздити, подорожувати, мандрувати»
путьови́й
путьо́вка
путя́чий
«путній»
путя́щий
розпу́ття
спу́тник
«супутник, попутник»
супу́тє
«сухопуття»
супу́тник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pantā˚ (pantan-, paϑ-) | авестійська |
| find «тс.» | англійська |
| пуць | білоруська |
| път | болгарська |
| puć | верхньолужицька |
| hun «брід» | вірменська |
| finþan «знаходити; пізнавати» | готська |
| πάτος «крок, рух; стежка, дорога» | грецька |
| fandōn «карати, випробувати» | давньоверхньонімецька |
| pánthāḥ «стежка, дорога, путь» | давньоіндійська |
| путь «путь; похід» | давньоруська |
| *pont- «дорога, брід, міст» | індоєвропейська |
| *pent- «ступати, йти» | індоєвропейська |
| pons «міст; дощаний настил (через болото)» (род. в. pontis) | латинська |
| пат | македонська |
| puś | нижньолужицька |
| finden «знаходити» | нововерхньонімецька |
| fandag | осетинська |
| faendaeg «тс.» | осетинська |
| paϑi- «дорога» | перська |
| pǫt | полабська |
| pąć | польська |
| pǫtь | праслов’янська |
| pintis (‹pt-) | прусська |
| путь | російська |
| пу̑т | сербохорватська |
| pút' | словацька |
| pót | словенська |
| пѫть | старослов’янська |
| pout | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України