ПУТ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
путь
іє. *pont- «дорога, брід, міст», пов’язане чергуванням голосних з *pent- «ступати, йти»;
споріднене з прус. pintis (‹pt-), лат. pons (род. в. pontis) «міст; дощаний настил (через болото)», гр. πάτος «крок, рух; стежка, дорога», вірм. hun «брід», перс. paϑi- «дорога», ос. fandag, faendaeg «тс.», дінд. pánthāḥ «стежка, дорога, путь», ав. pantā˚ (pantan-, paϑ-), можливо, також гот. finþan «знаходити; пізнавати», двн. fandōn «карати, випробувати», нвн. finden «знаходити», англ. find «тс.»;
псл. pǫtь;
р. путь, бр. пуць, др. путь «путь; похід», п. pąć, ч. pout, слц. pút’, вл. puć, нл. puś, полаб. pǫt, болг. път, м. пат, схв. пу̑т, слн. pót, стсл. пѫть;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безпу́тиця
«погана дорога, бездоріжжя»
безпу́тний
безпу́тник
безпу́тство
безпу́ття
зне́путити
«збити з дороги, збити з пантелику; збитися з дороги; зіпсувати»
напути́ти
напуті́ння
напу́тливий
напу́тник
напу́тниця
«наставниця; [провідниця; попутниця Ж]»
напу́тній
напу́ття
напу́чувати
напу́чувач
не́путити
«заважати, перешкоджати; збивати з дороги, непокоїти, хвилювати; псувати, розбещувати»
непу́тство
«відхилення; розпуста, провина, проступок»
непу́тствувати
«бути безладним, неохайним; гуляти, вести безладне життя»
не́путь
«мерзотник, негідник»
нерозпу́тний
«бездоріжній, непрохідний, численний»
обезпу́титися
«стати слабким, незначним»
перепу́тє
«перепуття; дім на дорозі»
перепу́ття
попу́тний
попу́тник
«попутчик; [(бот.) подорожник, Plantago major L.]»
попу́тництво
попу́тчик
припу́тник
«подорожник, Plantago major L.; краснюк (гриб), Boletus species?»
(бот.)
припу́чений
«улаштований, навернений»
пропу́тчик
«першовідкривач, новатор, ініціатор»
пут
«путь»
пути́вець
«польова дорога, путівець»
пу́тик
(зменш. від путь)
пути́на
«путь»
пути́чка
«стежка»
пути́ще
«польова дорога»
путі́вець
путі́вка
путівни́к
путі́єць
пу́тник
«подорожній»
пу́тній
пуття́
путува́ти
«їздити, подорожувати, мандрувати»
путьови́й
путьо́вка
путя́чий
«путній»
путя́щий
розпу́ття
спу́тник
«супутник, попутник»
супу́тє
«сухопуття»
супу́тник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pantā˚ (pantan-, paϑ-) | авестійська |
| find «тс.» | англійська |
| пуць | білоруська |
| път | болгарська |
| puć | верхньолужицька |
| hun «брід» | вірменська |
| finþan «знаходити; пізнавати» | готська |
| πάτος «крок, рух; стежка, дорога» | грецька |
| fandōn «карати, випробувати» | давньоверхньонімецька |
| pánthāḥ «стежка, дорога, путь» | давньоіндійська |
| путь «путь; похід» | давньоруська |
| *pont- «дорога, брід, міст» | індоєвропейська |
| *pent- «ступати, йти» | індоєвропейська |
| pons «міст; дощаний настил (через болото)» (род. в. pontis) | латинська |
| пат | македонська |
| puś | нижньолужицька |
| finden «знаходити» | нововерхньонімецька |
| fandag | осетинська |
| faendaeg «тс.» | осетинська |
| paϑi- «дорога» | перська |
| pǫt | полабська |
| pąć | польська |
| pǫtь | праслов’янська |
| pintis (‹pt-) | прусська |
| путь | російська |
| пу̑т | сербохорватська |
| pút' | словацька |
| pót | словенська |
| пѫть | старослов’янська |
| pout | чеська |
пу́то (переважно мн. пу́та)
псл. pǫto, утворення з суфіксом -to, пов’язане чергуванням голосних з pęti, pьnǫ «розтягувати, натискувати»;
споріднене з лит. pántis «пута», spándyti «тиснути, давити», лтс. pinekls «путо», прус. panto «тс.», алб. pendё, pёndё «пара волів; ярмо», двн. spannan «натягувати, зміцнювати, зв’язувати, прикріпляти», нвн. spannen «натягувати, напружувати», spinnen «прясти»;
іє. *(s)pen-;
останнім часом пропонується (Machek ESJČ 476; Slavia 21, 265) зв’язок з нвн. binden «в’язати», дінд. bandha- «путо; перешкода»;
спроба вивести псл. pǫto з іє. *pent- «ступити на щось» (Knobloch ZfSl 7, 301) непереконлива;
р. пу́то, пу́ты, бр. пу́та, др. путо, п. pęto, pęta, ч. pouto, pouta, слц. púto, вл. puto, нл. puto, pyto «тс.», схв. пу̏то, слн. póto, póta, стсл. пѫто;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пропу́тати
«марнотратити, промарнувати»
путани́на
«плутанина, метушня»
путани́ця
«тс.»
пу́тати
пути́на
«путо»
спу́тно
«кайдани; пута»
спутно́вий
(у виразі спутнова кість «путова кістка»)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pendё | албанська |
| pёndё «пара волів; ярмо» | албанська |
| пу́та | білоруська |
| puto | верхньолужицька |
| spannan «натягувати, зміцнювати, зв’язувати, прикріпляти» | давньоверхньонімецька |
| bandha- «путо; перешкода» | давньоіндійська |
| путо | давньоруська |
| *(s)pen- | індоєвропейська |
| *pent- «ступити на щось» | індоєвропейська |
| pinekls «путо» | латиська |
| pántis «пута» | литовська |
| spándyti «тиснути, давити» | литовська |
| puto «тс.» | нижньолужицька |
| pyto «тс.» | нижньолужицька |
| spannen «натягувати, напружувати» | нововерхньонімецька |
| spinnen «прясти» | нововерхньонімецька |
| binden «в’язати» | нововерхньонімецька |
| pęto | польська |
| pęta | польська |
| pǫto | праслов’янська |
| pьnǫ «розтягувати, натискувати» | праслов’янська |
| pęti | праслов’янська |
| pǫto | праслов’янська |
| panto «тс.» | прусська |
| пу́то | російська |
| пу́ты | російська |
| пу̏то | сербохорватська |
| púto | словацька |
| póto | словенська |
| póta | словенська |
| пѫто | старослов’янська |
| pouto | чеська |
| pouta | чеська |
запу́тити «заперечувати, заважати говорити»
в останньому випадку первісно могло означати «заступити, стати на дорозі, на заваді»;
не зовсім ясне;
може бути зіставлене з пу́то, пу́тати або з путь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
запу́титися
«вдаватися (у щось), вступати в розмову»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| означати «заступити, стати на дорозі, на заваді» | ? |
| пу́то | ? |
| пу́тати | ? |
| путь | ? |
спі́нінг
запозичення з англійської мови;
англ. spinning «спінінг; швидкий оберт; вертіння; прядіння» є похідним від spin «обертатися, крутитися; прясти», спорідненого з дісл. шв. дфриз. spinnа, двн. гот. spinnаn «тс.», нвн. гол. spinnеn «прясти», вірм. henum «тчу, зшиваю», прус. panto «путо», псл. pęti, pǫto, укр. п’я́сти́, пу́то;
р. спи́ннинг, бр. спі́нінг, п. spinning, болг. спи́нинг;
Фонетичні та словотвірні варіанти
спінінгі́ст
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| spinning «спінінг; швидкий оберт; вертіння; прядіння» | англійська |
| spin «обертатися, крутитися; прясти» | англійська |
| спі́нінг | білоруська |
| спи́нинг | болгарська |
| henum «тчу, зшиваю» | вірменська |
| spinnеn «прясти» | голландська |
| spinnаn «тс.» | готська |
| spinnаn «тс.» | давньоверхньонімецька |
| spinnа | давньоісландська |
| spinnа | давньофризька |
| spinnеn «прясти» | нововерхньонімецька |
| spinning | польська |
| pęti | праслов’янська |
| pǫto | праслов’янська |
| panto «путо» | прусська |
| спи́ннинг | російська |
| п'я́сти́ | українська |
| пу́то | українська |
| spinnа | шведська |
спонта́нний
нім. spontán «спонтанний», фр. spontаné «тс.» походять від пізнього лат. spontāneus «добровільний, довільний», пов’язаного з лат. sponte «з дозволу; власною волею, добровільно; власними силами, сам собі», первісно аблатива від spōns «незалежна воля», очевидно, спорідненого з двн. spanst «спонукання, збудження, принада», spuon «заманювати, збуджувати», spanan «спокушати; обманювати», снідерл. гол. нвн. spannen «натягувати», псл. pęti, укр. п’я́сти́ та псл. pǫto, укр. пу́то, можливо, також з дінд. sphā́yatē «процвітає, гладшає», лит. spėˊti «встигати; мати час, дозвілля; мати спроможність», псл. spěti «уродитися, дозріти; прямувати, поспішати», укр. спі́ти «дозрівати, достигати»;
запозичення з німецької або французької мови;
р. спонта́нный, бр. спанта́нны, п. spontaniczny, spontaneiczny, ч. spontánní, слц. spontánny, вл. spontany, болг. спонта́нен, м. спонтан, схв. спа̏нтāн, слн. spontán;
Фонетичні та словотвірні варіанти
спонтані́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| спанта́нны | білоруська |
| спонта́нен | болгарська |
| spontany | верхньолужицька |
| spannen «натягувати» | голландська |
| spanst «спонукання, збудження, принада» | давньоверхньонімецька |
| spuon «заманювати, збуджувати» | давньоверхньонімецька |
| spanan «спокушати; обманювати» | давньоверхньонімецька |
| sphā́yatē «процвітає, гладшає» | давньоіндійська |
| spontāneus «добровільний, довільний» | латинська |
| sponte «з дозволу; власною волею, добровільно; власними силами, сам собі» | латинська |
| spōns «незалежна воля» | латинська |
| spėˊti «встигати; мати час, дозвілля; мати спроможність» | литовська |
| спонтан | македонська |
| spontán «спонтанний» | німецька |
| spannen «натягувати» | нововерхньонімецька |
| spontaniczny | польська |
| spontaneiczny | польська |
| pęti | праслов’янська |
| pǫto | праслов’янська |
| spěti «уродитися, дозріти; прямувати, поспішати» | праслов’янська |
| спонта́нный | російська |
| спòнтāн | сербохорватська |
| spannen «натягувати» | середньонідерландська |
| spontánny | словацька |
| spontán | словенська |
| п'я́сти́ | українська |
| пу́то | українська |
| спі́ти «дозрівати, достигати» | українська |
| spontаné «тс.» | французька |
| spontánní | чеська |
пентлина «бабка (путова кістка в коня)»
на думку Верхратського (ВеЗа 201), пов’язане з п. pęcina «тс.», утвореним від pęto «путо», спорідненого з укр. путо;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пентлиця
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pęcina «тс.» | польська |
| pęto «путо» | польська |
| путо | українська |
пу́тлиця «ремінь, яким прив’язують стремено»
очевидно, пов’язане з пу́то (пор. р. [путло́] «путо»);
не зовсім ясне;
р. [пу́тлище] «путо; ремінь, яким прив’язують стремено до сідла; три нитки з верхніх кутків і середини паперового змія»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пу́тлище
«три нитки паперового змія, зв’язані одним кінцем»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| путло́ | російська |
| пу́тлище «путо; ремінь, яким прив’язують стремено до сідла; три нитки з верхніх кутків і середини паперового змія» | російська |
| пу́то (пор. р. [путло́] «путо») | українська |
пу́цо «частина «сподів» (мн. [пу́тці])
петля біля «сподів» «тягульських» сіток» Берл;
неясне;
можливо, результат видозміни форми *путце, похідної від пу́то (пор.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *путце | українська |
| пу́то (пор.). | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України