ПУСТО — ЕТИМОЛОГІЯ

пусти́й «порожній; марний; розбещений; [худий ЛексПол; нежирний, пісний тж]»

псл. pustъ ‹*poust-;
споріднене з прус. pausto «дика» (про кішку), paustre «дике місце» і, можливо, з гр. παύω «стримую, приборкую; зупиняю, заспокоюю»;
лтс. puõsts «пустий, пустинний» запозичене зі слов’янських мов (Mühl.–Endz. ІІІ 459);
р. пусто́й, бр. пусты́, др. пустъ, п. вл. нл. pusty, ч. слц. pustý, болг. м. пуст, схв. пу̑ст, слн. púst, стсл. поустъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

запусті́лий
запусті́ння
запустоші́ти «запустіти»
опусті́лий
опустоша́ти
о́пущ «гірше»
пу́с-то «безлюдно; [даремно Нед; мало Л]»
пуста́к «пуста, легковажна людина, вітрогон, фанфарон»
пустакова́тий «пустий, легковажний»
пуста́р «цілинне поле, цілина; пустир»
пуста́ра
пуста́рник «тс.»
пуста́чній «тс.»
пуста́я «тс.; лужок у лісі (?)»
пусте́
пусте́ль «пустиня»
пусте́льний
пусте́льник «відлюдник; [пустун, шибеник Ме]»
пусте́льництво
пусте́льниця «відлюдниця; [пусте, дике місце ЛексПол]»
пусте́ля
пустені́ти «пустіти»
пусти́зна «незаселена місцевість»
пусти́льниця «пустка»
пустині́ти «перетворюватися в пустиню, ставати безлюдним, пустим»
пусти́нка «дурниця»
пусти́нний
пусти́нник
пусти́нництво
пусти́ння «пустир; пустка»
пу́стинь
пусти́ня «пустеля; пустир; [невдоба, ніколи не орана земля Л; дрібниця]»
пусти́р
пустири́ще
пусти́ця «пустка Г; дрібниця, дурниця Нед»
пу́стище
пусті́й «бовтун»
пусті́ти
пу́стішь «пустощі, розпуста»
пу́стка «пуста хата, садиба; [безладдя ЛексПол]»
пусто́ваний «пустотливий»
пусто́вець «монета, що вийшла з ужитку»
пустовли́вий «тс.»
пусто́вський «незаселений, пустинний» (у виразі: [пусто́вська земля])
пустовщи́на «спустіле поселення, пустище; [пустиня, ніколи не орана земля Л]»
пустома́ха «вітрогон, гульвіса, пустун»
пусто́та́
пустотли́вий
пусто́тний
пустотня́ «пустота, витівка»
пусто́ха «переліг, цілина»
пу́сто́ш «пустиня»
пустоша́к «цілина, пустиня; гульвіса, шалапут»
пустоши́тель «спустошувач»
пусто́шити
пусто́шник «тс.»
пу́стощі
пустува́ти «бешкетувати; бути пустим, незайнятим»
пусту́н
пустя́к «пуста людина, вітрогон; пустий горіх Нед; нижня частина снопа НикСгЛ»
пустяни́на «пусте, неврожайне місце»
пустячо́к «дрібниця, дурниця»
спусті́лий
спусті́ння
спусто́шений
спусто́шення
спусто́шли-вий
спусто́шувальний
спусто́шувач
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пусты́ білоруська
пуст болгарська
pusty верхньолужицька
παύω «стримую, приборкую; зупиняю, заспокоюю» грецька
пустъ давньоруська
puõsts «пустий, пустинний» латиська
пуст македонська
pusty нижньолужицька
pusty польська
pustъ праслов’янська
pausto «дика» (про кішку) прусська
paustre «дике місце» прусська
пусто́й російська
пу̑ст сербохорватська
pustý словацька
púst словенська
поустъ старослов’янська
pustý чеська

пу́шта «угорський степ»

запозичення з угорської мови;
уг. puszta «пушта, угорський степ; (прикм.) голий, пустий, пустинний», у свою чергу, походить від лексичної основи слов’янських мов, яка зводиться до псл. pustъ «пустий» (жін. р. pusta);
р. бр. пу́шта, п. pusta, puszta «степовий фільварок в Угорщині; безлюдний степ в Угорщині, взагалі над Тисою», ч. слц. pusta «угорський степ», вл. нл. pusta «пустка; пустиня», болг. пу́ста «пушта», м. пуста, пустара «тс.», схв. пу̀стара «пустиня; степ; пушта», слн. pústa «степ; пустка»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пу́шта білоруська
пу́ста «пушта» болгарська
pusta «пустка; пустиня» верхньолужицька
пуста македонська
пустара «тс.» македонська
pusta «пустка; пустиня» нижньолужицька
pusta «степовий фільварок в Угорщині; безлюдний степ в Угорщині, взагалі над Тисою» польська
puszta «степовий фільварок в Угорщині; безлюдний степ в Угорщині, взагалі над Тисою» польська
pustъ «пустий» (жін. р. pusta) праслов’янська
пу́шта російська
пу̀стара «пустиня; степ; пушта» сербохорватська
pusta «угорський степ» словацька
pústa «степ; пустка» словенська
puszta «пушта, угорський степ; (прикм.) голий, пустий, пустинний» угорська
pusta «угорський степ» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України