ПУСТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
пусти́ти
псл. pustiti «робити пустим, звільняти» утворене від pustъ «пустий»;
р. пусти́ть, пуща́ть, бр. пусці́ць, др. пустити, п. puścić, puszczać, ч. pustiti, слц. pustit’, вл. pušćić, нл. pušćiś, болг. пу́щам, пу́стя, м. пушта, схв. пу̀стити, слн. pustíti, стсл. поустити, поуѱѫ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́пуст
«місце біля села, куди випускають тварин Г; виступ даху Я»
випусток
«однолітній бичок»
ви́пустом
«вільно, без пастуха»
(про худобу, що пасеться)
ві́дпуст
«відпущення гріхів, дозвіл»
відпу́стка
відпу́щеник
відпу́ще́ння
впу́стне
«плата за вхід»
допусти́мий
допусти́ти
«дати доступ, дозволити, визнати за можливе»
допусти́тися
допусто́вий
допуще́ння
«дозвіл»
допу́щення
за́пуст
«зарість; [жива огорожа; заговини]»
за́пусти
«заговини»
на́пуст
«кара, покарання»
на́пусть
«тс.»
недо́пуст
«недопущення»
о́пуст
«шлюз; [скидка (у ціні); занепад, запущеність Ж]»
опу́ста
«занедбання, втрата; гаянка»
пере́пу́ст
«посуд, колба для перегонки горілки; зріз, половина перерізаної впоперек бочки»
пере́пустка
по́пуст
«послаблення; полегшення; [один з кінців мотузки у рибальських знаряддях; весняна повідь О]»
припу́сниця
«опора, підпорка»
припусти́мий
припусти́ти
припу́стниця
«короткі крокви на обох причілках даху»
припуща́льник
«триб у ткацькому верстаті»
припуща́ля
«деталь ткацького верстата»
припу́щення
про́пуст
«прохід, впуск, доступ, пусте місце»
пропу́стниця
«половина крокви»
пу́сти́тися
розпу́сний
розпу́сник
ро́зпуст
«відлига»
розпу́ста
розпусти́ти
«звільнити, послабити, дати волю; ліквідувати; розчинити»
розпу́стка
«вид дівочої гри на Великдень Г, Нед; емаль Нед»
розпуща́льний
«розчинний»
спустистий
«спадистий»
спуща́нка
«ковзанка»
спуща́стий
«клинуватий»
спуща́ти
«спускати»
упри́пуст
«скільки завгодно, прямо зі стогу або з іншого сховища»
(про годування тварин)
упу́ст
«шлюз»
упу́щення
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пусці́ць | білоруська |
| пу́щам | болгарська |
| пу́стя | болгарська |
| pušćić | верхньолужицька |
| пустити | давньоруська |
| пушта | македонська |
| pušćiś | нижньолужицька |
| puścić | польська |
| puszczać | польська |
| pustiti «робити пустим, звільняти» | праслов’янська |
| pustъ «пустий» | праслов’янська |
| пусти́ть | російська |
| пуща́ть | російська |
| пу̀стити | сербохорватська |
| pustit' | словацька |
| pustíti | словенська |
| поустити | старослов’янська |
| поуѱѫ | старослов’янська |
| pustiti | чеська |
ла́ститися
р. ла́ститься, бр. ла́шчыцца, [ла́сціцца], п. łaszczyć się – пов’язане з ла́ска, [ла́скатися] «ластитися» Ж, як пусти́ти з пуска́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ла́щитися
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ла́шчыцца | білоруська |
| ла́сціцца | білоруська |
| łaszczyć się | польська |
| łaszczyć się | польська |
| ла́ска | українська |
| ла́скатися «ластитися» | українська |
| пусти́ти | українська |
| пуска́ти | українська |
| ла́ститься | ? |
розпу́ста
виводиться також (Machek ESJČ 521) від значення «випустити на волю» (про худобу);
сучасне значення розвинулось, очевидно, на основі давнішого значення «розлучення», яке могло мати негативний відтінок;
похідне утворення від дієслова розпусти́ти, що складається з префікса роз- і дієслова пусти́ти;
р. распустёха «неохайна жінка», [ро́спуст] «розведення, розлучення», [распу́стка] «час тічки у звірів», др. роспустъ «розведення, розлучення», п. rozpusta, ч. rozpusta «пустун», слц. rozpustilý «жвавий, неприборканий», вл. rozpuščity «розпущений», нл. rozpustny «розпусний», м. распушта «розпускає; розлучається», схв. ра́спуст «канікули; розпуск; розвід, розлучення», слн. rаzpúst;
Фонетичні та словотвірні варіанти
розпу́сний
розпу́сник
розпу́сничати
ро́зпуст
«відлига; розпуста»
розпу́стни́й
«розпусний, нахабний»
розпустува́ти
«розпутничати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| rozpuščity «розпущений» | верхньолужицька |
| роспустъ «розведення, розлучення» | давньоруська |
| распушта «розпускає; розлучається» | македонська |
| rozpustny «розпусний» | нижньолужицька |
| rozpusta | польська |
| распустёха «неохайна жінка» | російська |
| ро́спуст «розведення, розлучення» | російська |
| распу́стка «час тічки у звірів» | російська |
| ра́спуст «канікули; розпуск; розвід, розлучення» | сербохорватська |
| rozpustilý «жвавий, неприборканий» | словацька |
| rаzpúst | словенська |
| розпусти́ти | українська |
| роз | українська |
| пусти́ти | українська |
| rozpusta «пустун» | чеська |
пусти́й «порожній; марний; розбещений; [худий ЛексПол; нежирний, пісний тж]»
лтс. puõsts «пустий, пустинний» запозичене зі слов’янських мов (Mühl.–Endz. ІІІ 459);
споріднене з прус. pausto «дика» (про кішку), paustre «дике місце» і, можливо, з гр. παύω «стримую, приборкую; зупиняю, заспокоюю»;
псл. pustъ ‹*poust-;
р. пусто́й, бр. пусты́, др. пустъ, п. вл. нл. pusty, ч. слц. pustý, болг. м. пуст, схв. пу̑ст, слн. púst, стсл. поустъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
запусті́лий
запусті́ння
запустоші́ти
«запустіти»
опусті́лий
опустоша́ти
о́пущ
«гірше»
пу́с-то
«безлюдно; [даремно Нед; мало Л]»
пуста́к
«пуста, легковажна людина, вітрогон, фанфарон»
пустакова́тий
«пустий, легковажний»
пуста́р
«цілинне поле, цілина; пустир»
пуста́ра
пуста́рник
«тс.»
пуста́чній
«тс.»
пуста́я
«тс.; лужок у лісі (?)»
пусте́
пусте́ль
«пустиня»
пусте́льний
пусте́льник
«відлюдник; [пустун, шибеник Ме]»
пусте́льництво
пусте́льниця
«відлюдниця; [пусте, дике місце ЛексПол]»
пусте́ля
пустені́ти
«пустіти»
пусти́зна
«незаселена місцевість»
пусти́льниця
«пустка»
пустині́ти
«перетворюватися в пустиню, ставати безлюдним, пустим»
пусти́нка
«дурниця»
пусти́нний
пусти́нник
пусти́нництво
пусти́ння
«пустир; пустка»
пу́стинь
пусти́ня
«пустеля; пустир; [невдоба, ніколи не орана земля Л; дрібниця]»
пусти́р
пустири́ще
пусти́ця
«пустка Г; дрібниця, дурниця Нед»
пу́стище
пусті́й
«бовтун»
пусті́ти
пу́стішь
«пустощі, розпуста»
пу́стка
«пуста хата, садиба; [безладдя ЛексПол]»
пусто́ваний
«пустотливий»
пусто́вець
«монета, що вийшла з ужитку»
пустовли́вий
«тс.»
пусто́вський
«незаселений, пустинний»
(у виразі: [пусто́вська земля])
пустовщи́на
«спустіле поселення, пустище; [пустиня, ніколи не орана земля Л]»
пустома́ха
«вітрогон, гульвіса, пустун»
пусто́та́
пустотли́вий
пусто́тний
пустотня́
«пустота, витівка»
пусто́ха
«переліг, цілина»
пу́сто́ш
«пустиня»
пустоша́к
«цілина, пустиня; гульвіса, шалапут»
пустоши́тель
«спустошувач»
пусто́шити
пусто́шник
«тс.»
пу́стощі
пустува́ти
«бешкетувати; бути пустим, незайнятим»
пусту́н
пустя́к
«пуста людина, вітрогон; пустий горіх Нед; нижня частина снопа НикСгЛ»
пустяни́на
«пусте, неврожайне місце»
пустячо́к
«дрібниця, дурниця»
спусті́лий
спусті́ння
спусто́шений
спусто́шення
спусто́шли-вий
спусто́шувальний
спусто́шувач
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пусты́ | білоруська |
| пуст | болгарська |
| pusty | верхньолужицька |
| παύω «стримую, приборкую; зупиняю, заспокоюю» | грецька |
| пустъ | давньоруська |
| puõsts «пустий, пустинний» | латиська |
| пуст | македонська |
| pusty | нижньолужицька |
| pusty | польська |
| pustъ | праслов’янська |
| pausto «дика» (про кішку) | прусська |
| paustre «дике місце» | прусська |
| пусто́й | російська |
| пу̑ст | сербохорватська |
| pustý | словацька |
| púst | словенська |
| поустъ | старослов’янська |
| pustý | чеська |
пу́шта «угорський степ»
уг. puszta «пушта, угорський степ; (прикм.) голий, пустий, пустинний», у свою чергу, походить від лексичної основи слов’янських мов, яка зводиться до псл. pustъ «пустий» (жін. р. pusta);
запозичення з угорської мови;
р. бр. пу́шта, п. pusta, puszta «степовий фільварок в Угорщині; безлюдний степ в Угорщині, взагалі над Тисою», ч. слц. pusta «угорський степ», вл. нл. pusta «пустка; пустиня», болг. пу́ста «пушта», м. пуста, пустара «тс.», схв. пу̀стара «пустиня; степ; пушта», слн. pústa «степ; пустка»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пу́шта | білоруська |
| пу́ста «пушта» | болгарська |
| pusta «пустка; пустиня» | верхньолужицька |
| пуста | македонська |
| пустара «тс.» | македонська |
| pusta «пустка; пустиня» | нижньолужицька |
| pusta «степовий фільварок в Угорщині; безлюдний степ в Угорщині, взагалі над Тисою» | польська |
| puszta «степовий фільварок в Угорщині; безлюдний степ в Угорщині, взагалі над Тисою» | польська |
| pustъ «пустий» (жін. р. pusta) | праслов’янська |
| пу́шта | російська |
| пу̀стара «пустиня; степ; пушта» | сербохорватська |
| pusta «угорський степ» | словацька |
| pústa «степ; пустка» | словенська |
| puszta «пушта, угорський степ; (прикм.) голий, пустий, пустинний» | угорська |
| pusta «угорський степ» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України