ПУСТЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
пусти́й «порожній; марний; розбещений; [худий ЛексПол; нежирний, пісний тж]»
псл. pustъ ‹*poust-;
споріднене з прус. pausto «дика» (про кішку), paustre «дике місце» і, можливо, з гр. παύω «стримую, приборкую; зупиняю, заспокоюю»;
лтс. puõsts «пустий, пустинний» запозичене зі слов’янських мов (Mühl.–Endz. ІІІ 459);
р. пусто́й, бр. пусты́, др. пустъ, п. вл. нл. pusty, ч. слц. pustý, болг. м. пуст, схв. пу̑ст, слн. púst, стсл. поустъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
запусті́лий
запусті́ння
запустоші́ти
«запустіти»
опусті́лий
опустоша́ти
о́пущ
«гірше»
пу́с-то
«безлюдно; [даремно Нед; мало Л]»
пуста́к
«пуста, легковажна людина, вітрогон, фанфарон»
пустакова́тий
«пустий, легковажний»
пуста́р
«цілинне поле, цілина; пустир»
пуста́ра
пуста́рник
«тс.»
пуста́чній
«тс.»
пуста́я
«тс.; лужок у лісі (?)»
пусте́
пусте́ль
«пустиня»
пусте́льний
пусте́льник
«відлюдник; [пустун, шибеник Ме]»
пусте́льництво
пусте́льниця
«відлюдниця; [пусте, дике місце ЛексПол]»
пусте́ля
пустені́ти
«пустіти»
пусти́зна
«незаселена місцевість»
пусти́льниця
«пустка»
пустині́ти
«перетворюватися в пустиню, ставати безлюдним, пустим»
пусти́нка
«дурниця»
пусти́нний
пусти́нник
пусти́нництво
пусти́ння
«пустир; пустка»
пу́стинь
пусти́ня
«пустеля; пустир; [невдоба, ніколи не орана земля Л; дрібниця]»
пусти́р
пустири́ще
пусти́ця
«пустка Г; дрібниця, дурниця Нед»
пу́стище
пусті́й
«бовтун»
пусті́ти
пу́стішь
«пустощі, розпуста»
пу́стка
«пуста хата, садиба; [безладдя ЛексПол]»
пусто́ваний
«пустотливий»
пусто́вець
«монета, що вийшла з ужитку»
пустовли́вий
«тс.»
пусто́вський
«незаселений, пустинний»
(у виразі: [пусто́вська земля])
пустовщи́на
«спустіле поселення, пустище; [пустиня, ніколи не орана земля Л]»
пустома́ха
«вітрогон, гульвіса, пустун»
пусто́та́
пустотли́вий
пусто́тний
пустотня́
«пустота, витівка»
пусто́ха
«переліг, цілина»
пу́сто́ш
«пустиня»
пустоша́к
«цілина, пустиня; гульвіса, шалапут»
пустоши́тель
«спустошувач»
пусто́шити
пусто́шник
«тс.»
пу́стощі
пустува́ти
«бешкетувати; бути пустим, незайнятим»
пусту́н
пустя́к
«пуста людина, вітрогон; пустий горіх Нед; нижня частина снопа НикСгЛ»
пустяни́на
«пусте, неврожайне місце»
пустячо́к
«дрібниця, дурниця»
спусті́лий
спусті́ння
спусто́шений
спусто́шення
спусто́шли-вий
спусто́шувальний
спусто́шувач
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пусты́ | білоруська |
| пуст | болгарська |
| pusty | верхньолужицька |
| παύω «стримую, приборкую; зупиняю, заспокоюю» | грецька |
| пустъ | давньоруська |
| puõsts «пустий, пустинний» | латиська |
| пуст | македонська |
| pusty | нижньолужицька |
| pusty | польська |
| pustъ | праслов’янська |
| pausto «дика» (про кішку) | прусська |
| paustre «дике місце» | прусська |
| пусто́й | російська |
| пу̑ст | сербохорватська |
| pustý | словацька |
| púst | словенська |
| поустъ | старослов’янська |
| pustý | чеська |
па́уза «перерва; зупинка; проміжок»
запозичення з німецької мови;
нім. Páuse «пауза» походить від лат. pausa «зупинка, затримка», яке зводиться до гр. παυ̃σις «тс.», пов’язаного з παύω «стримую; зупиняю, перериваю», яке зіставляється з прус. pausto «дикий, відлюдний», псл. pustъ, укр. пусти́й;
р. болг. м. па́уза, бр. па́ўза, п. слц. pauza, ч. pausa, pauza, схв. па̏уза, пàуза, слн. pávza;
Фонетичні та словотвірні варіанти
павзува́ти
«перепочивати, спинятися»
па́узник
(віршовий розмір)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па́ўза | білоруська |
| па́уза | болгарська |
| παυ̃σις «тс.» | грецька |
| παύω «стримую; зупиняю, перериваю» | грецька |
| pausa «зупинка, затримка» | латинська |
| па́уза | македонська |
| Páuse «пауза» | німецька |
| pauza | польська |
| pustъ | праслов’янська |
| pausto «дикий, відлюдний» | прусська |
| па́уза | російська |
| па̏уза | сербохорватська |
| пàуза | сербохорватська |
| pauza | словацька |
| pávza | словенська |
| пусти́й | українська |
| pausa | чеська |
| pauza | чеська |
постола́кати «патякати»
можливо, виникло з давнішого *пустогалакати, утвореного з поєднання слів пусти́й і гала́кати з початковим значенням «балакати, базікати»;
неясне;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *пустогалакати | українська |
| пусти́й «балакати, базікати» | українська |
| гала́кати | українська |
пустоб'я́ка «пуста, розпущена людина»
не зовсім ясне складне утворення з основою прикметника пусти́й, можливо, пов’язане з р. [пустовя́кала] «пустомолот, базіка» (р. вя́кать «варнякати»);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пустовя́кала «пустомолот, базіка» (р. вя́кать «варнякати») | російська |
| вя́кать | російська |
| пусти́й | українська |
пустогра́к «пустобрех»
складне утворення з основ прикметника пусти́й і дієслова др. граяти «каркати», гракати «тс.»;
р. пустогра́й «пустий жартівник, балагур»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| граяти «каркати» | давньоруська |
| гракати «тс.» | давньоруська |
| пусти́й | російська |
| пустогра́й «пустий жартівник, балагур» | російська |
пусторил «бузина чорна, Sambucus nigra L.» (бот.)
назва зумовлена порожнистою будовою стебла бузини і жасмину;
складне утворення з основи прикметника пусти́й і неясного другого компонента рил;
р. [пусторы́л] «кущ чорної бузини; жасмин, Philadelphus coronarius L.», ч. pustoryl «жасмин», схв. пу̏сторӣљ «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пусторы́л «кущ чорної бузини; жасмин, Philadelphus coronarius L.» | російська |
| пу̏сторӣљ «тс.» | сербохорватська |
| пусти́й | українська |
| рил | українська |
| pustoryl «жасмин» | чеська |
пустосел «омег водяний, Oenanthe aquatica Lam.» (бот.)
назва пов’язана з тим, що ці рослини непримхливі, легко поширюються, ростуть переважно на запущених місцях, пустирях (пор. іншу назву водяного омега [пустирник]);
складне утворення з основ слів пусти́й, пусти́р і сели́тися;
р. [пустосе́л] «бугила лісова»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
постушель
«бугила лісова, Anthrіscus silvestris Hoffm.»
пустошель
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пустосе́л «бугила лісова» | російська |
| пусти́й | українська |
| пусти́р | українська |
| сели́тися | українська |
пустушка «одуд, Upupa epops L.» (орн.)
результат видозміни форми [пасту́шка] «тс.», зближеної зі словом пусти́й;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пасту́шка «тс.» | українська |
| пусти́й | українська |
пу́шта «угорський степ»
уг. puszta «пушта, угорський степ; (прикм.) голий, пустий, пустинний», у свою чергу, походить від лексичної основи слов’янських мов, яка зводиться до псл. pustъ «пустий» (жін. р. pusta);
запозичення з угорської мови;
р. бр. пу́шта, п. pusta, puszta «степовий фільварок в Угорщині; безлюдний степ в Угорщині, взагалі над Тисою», ч. слц. pusta «угорський степ», вл. нл. pusta «пустка; пустиня», болг. пу́ста «пушта», м. пуста, пустара «тс.», схв. пу̀стара «пустиня; степ; пушта», слн. pústa «степ; пустка»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пу́шта | білоруська |
| пу́ста «пушта» | болгарська |
| pusta «пустка; пустиня» | верхньолужицька |
| пуста | македонська |
| пустара «тс.» | македонська |
| pusta «пустка; пустиня» | нижньолужицька |
| pusta «степовий фільварок в Угорщині; безлюдний степ в Угорщині, взагалі над Тисою» | польська |
| puszta «степовий фільварок в Угорщині; безлюдний степ в Угорщині, взагалі над Тисою» | польська |
| pustъ «пустий» (жін. р. pusta) | праслов’янська |
| пу́шта | російська |
| пу̀стара «пустиня; степ; пушта» | сербохорватська |
| pusta «угорський степ» | словацька |
| pústa «степ; пустка» | словенська |
| puszta «пушта, угорський степ; (прикм.) голий, пустий, пустинний» | угорська |
| pusta «угорський степ» | чеська |
пу́щик «сич, Aegolius funereus» (орн.)
запозичення з польської мови;
п. puszczyk утворено від puszcza «пуща»;
назва зумовлена місцем перебування цього птаха;
щодо семантичного зв’язку пор. пустельга́, пов’язане з пусти́й;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| puszczyk «пуща» | польська |
| puszcza | польська |
| пустельга́ | українська |
| пусти́й | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України