ПУРХАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

пирх (вигук для передачі вильоту)

очевидно, звуконаслідувальне утворення, паралельне до по́рхати, пу́рхати;
вважається також (Machek ESJČ 483) пов’язаним з давнім коренем іє. *pers- «утікати», наявним у хет. pars- «тс.»;
р. [пы́ркнуть] «злетіти», бр. пы́рхаць «пурхати», п. pierzchnąć «пурхнути; утекти», ч. prchati «утікати; звітрюватися, випаровуватися», слц. pŕchat’ «тс.», вл. pjerchać «пурхати», pjerchnyć, нл. pjerchaś, болг. пъ́рхам «тс.», схв. пр́хнути «пурхнути, полетіти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

пе́рхати «пурхати; неспокійно стрибати ВеЗн»
перхну́ти «побігти; набігти, наїхати»
пи́рхати «злітати»
пи́рхнути «пролетіти»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пы́рхаць «пурхати» білоруська
пъ́рхам «тс.» болгарська
pjerchać «пурхати» верхньолужицька
pjerchnyć «пурхати» верхньолужицька
*pers- «утікати» індоєвропейська
pjerchaś нижньолужицька
pierzchnąć «пурхнути; утекти» польська
пы́ркнуть «злетіти» російська
пр́хнути «пурхнути, полетіти» сербохорватська
pŕchat' «тс.» словацька
по́рхати українська
пу́рхати українська
pars- «тс.» хетська
prchati «утікати; звітрюватися, випаровуватися» чеська

пурх (виг.)

звуконаслідувальне утворення, паралельне до по́рхати (пор. р. порх);
на думку Шахматова (ИОРЯС 7/2, 336), ур замість ор виникло на місці давнього *ъr̥ перед складом з у;
п. [purchać] «пурхати» (з укр.?);
Фонетичні та словотвірні варіанти

пу́рхати
пу́рхну́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
purchać «пурхати» (з укр.?) польська
порх російська
по́рхати (пор. р. порх) українська

пурха́тий «розкуйовджений; жалюгідний»

неясне;
можливо, споріднене з п. parszywy (звідки й укр. парши́вий);
у такому разі ур з’явилось незакономірно на місці псл. *ъr̥, як у пу́рхати (пор.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

пу́ршавий «миршавий, жалюгідний, злиденний»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
parszywy (звідки й укр. парши́вий) польська
*<SUP>ъ</SUP>r̥ праслов’янська
пу́рхати (пор.). українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України