ПУНКТИР — ЕТИМОЛОГІЯ
пункти́р
запозичення з німецької мови;
нім. punktíeren «робити крапки» пов’язане з Punkt «точка», яке походить від лат. punctum «тс.»;
р. болг. пункти́р, бр. пункці́р, м. пункти́ра «пунктирує», схв. пункти́рати «пунктирувати; підкреслювати», слн. punktírati;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пунктирува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пункці́р | білоруська |
| пункти́р | болгарська |
| punctum «тс.» | латинська |
| пункти́ра «пунктирує» | македонська |
| punktíeren «робити крапки» | німецька |
| Punkt «точка» | німецька |
| пункти́р | російська |
| пункти́рати «пунктирувати; підкреслювати» | сербохорватська |
| punktírati | словенська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України