ПУЛ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з угорської мови;

уг. falat «шматок» споріднене з манс. пул, хант. pulem, фін. pala, саам. buola «тс.», нен. пале(сь) «проковтнути», що продовжують урал. *pala(-) «шматок; жадібно їсти»;

п. [fałat] «шматок», слц. [falat, falatek], схв. [falat], слн. [falа̀t] «тс.»;

псл. polъ;

неприйнятне припущення (Jóhannesson KZ 36, 370–371) про запозичення *polъ з давньоісландської мови (дісл. pallr «сходина»);

іє. *(s)pel-/ (s)p(h)el- «розколювати»;

споріднене з дінд. phálakam «дошка, планка», дісл. fjǫl «дошка», дат. fjæl, шв. fjöl «тс.», норв. fjel «коротка дошка», а також з гр. σφέλας «лавочка, табуреточка», σπολάς «вичинена шкіра; хутряний плащ; шкіряний нагрудник», лат. spolium «знята шкура; руно», дісл. spjald, speld «чотирикутна дошка; маленька дощечка для ткання», дат. spjæld «пічна заслінка; клин у сорочці», шв. spjäll «скалка, скабка, уламок; поліно», дангл. speld «тс.», англ. spall «тріска, лучина, скалка, уламок; розколювати», гот. spilda «дошка; таблиця; стіл», двн. spaltan «розколювати», свн. нвн. spalten, снн. spalden, spolden «тс.», прус. spelanxtis «скалка, тріска»;

р. пол «підлога; піл», бр. пол «поміст, піл, нари», др. полъ «низ, основа, підлога», болг. пол «підлога» (з рос.);

очевидно, псл. puliti «висувати; набухати»;

може розглядатися як фонетичний варіант кореня, засвідченого в ч. bouliti «витріщати», схв. бу́љити, слн. búljiti «тс.», укр. бу́лька, які зводяться до псл. bulja «куля, грудка»;

р. [вы́пулить] «витріщити», бр. [пуляты] «витрішкуватий», ч. pouliti «витріщати», puliti «тс.», болг. пу́ля «витріщаю (очі)», пу́ля се «витріщаюся», м. пули «дивиться», пули се «витріщається», схв. испу́љити се «висунутися, показатися»;