ПУКОМ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
пук «жмут; [пучка, кінець пальця Нед; стебло злакових, цибулі Л]»
псл. pǫkъ (*pouk-), очевидно, пов’язане з pǫkati (*poukati) «тріскатися»;
зіставляється також з перс. pang «гроно фініків» (Morgenstierne NTS 5, 56), з лат. pānus (‹*panknos) «нарив; жмут проса» (Persson Beitr. 245, 478; Walde–Hofm. II 248);
на думку деяких дослідників (Persson, там же; Petersson Glotta 8, 70), pǫkъ пов’язане з *pǫgy (пор. пу́говиця);
р. бр. пук «жмут, в’язка», др. пукъ, п. pęk «тс.», pąk «брунька», puklić «робити опуклим», ч. слц. puk «пагін, брунька», вл. pukawc «вид гвоздики з квіткою, що розтріскується», puk «тріщина», нл. puk «розсипання при розтріскуванні», pucka «брунька; плід терну, шипшини»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́пуклий
ви́пуклість
випукля́стий
випучи́стий
ви́пучний
опу́ка
«м’яч»
опу́клий
опу́клина
опу́куватий
пу́ка
«пучка»
пука́стий
пука́тий
пука́тина
«випуклість»
пукна́тий
«опуклий»
пукно́
«опуклість»
пукня́стий
«тс.»
пу́ком
«швидко, як камінь»
(про падіння)
пу́чка
пучкува́тий
пучо́к
«зв’язка; [букет]»
пу́шка
«пучка»
пушкова́ти
«шиттям заробляти на життя»
спучити
«збільшити обсяг»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пук «жмут, в’язка» | білоруська |
| pukawc «вид гвоздики з квіткою, що розтріскується»«тріщина» | верхньолужицька |
| puk «вид гвоздики з квіткою, що розтріскується»«тріщина» | верхньолужицька |
| пукъ | давньоруська |
| pānus «нарив; жмут проса» (‹*panknos)(Persson Beitr. 245, 478; Walde--Hofm. II 248) | латинська |
| puk «розсипання при розтріскуванні»«брунька; плід терну, шипшини» | нижньолужицька |
| pucka «розсипання при розтріскуванні»«брунька; плід терну, шипшини» | нижньолужицька |
| pang «гроно фініків» | перська |
| pęk «тс.»«брунька»«робити опуклим» | польська |
| pąk «тс.»«брунька»«робити опуклим» | польська |
| puklić «тс.»«брунька»«робити опуклим» | польська |
| pǫkъ (*pouk-) | праслов’янська |
| pǫkati | праслов’янська |
| pǫkati | праслов’янська |
| *pǫgy (пор. пу́говиця) | праслов’янська |
| пук «жмут, в’язка» | російська |
| puk «пагін, брунька» | словацька |
| puk «пагін, брунька» | чеська |
пук «борщівник, Heracleum sibiricum L. ВеНЗн, Маk; гірча, Selinum carvifolia L. Маk» (бот.)
назви цих рослин, що належать до родини окружкових, зумовлені тим, що їх суцвіття мають форму пучків;
пов’язане з пук1;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пук | українська |
панца́к «зварена ячмінна крупа»
п. [pęcak] «ячмінна, пшенична крупа», pęczak «тс.» пов’язуються з pęcznieć «набухати, набрякати», pękać «лопатися, лускатися», спорідненим з укр. пук, пу́кати;
запозичення з польської мови;
бр. [панца́к] «перлова крупа»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
панцаки
пенцак
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| панца́к «перлова крупа» | білоруська |
| pęcak «ячмінна, пшенична крупа» | польська |
| pęczak «тс.» | польська |
| pęcznieć «набухати, набрякати» | польська |
| pękać «лопатися, лускатися» | польська |
| пук | українська |
| пу́кати | українська |
па́нцир
через польське або чеське посередництво запозичено із середньоверхньонімецької мови;
свн. panc(e)r походить від фр. ст. panciere «тс.», яке продовжує лат. pantex «живіт, пузо» (отже, первісне значення – «те, що прикриває живіт»), пов’язане з pānus (*pank-nos) «пухлина», спорідненим з псл. *pǫk-, укр. пук;
за іншою версією (СІС2 620; Шелудько 41; Преобр. ІІ 13; Горяев 247), н. Panzer походить від іт. panciere ‹ слат. pancere «панцир», лат. pantex «живіт»;
р. па́нцырь, па́нцирь, бр. па́нцыр, п. pancerz, ч. pancéř, pancíř, слц. pancіer, вл. pancer, нл. panceŕ, болг. па́нцер, панци́р, м. панцир, схв. пàнцӣр;
Фонетичні та словотвірні варіанти
опанцерува́ти
«одягти в панцир»
па́нцер
па́нцерний
па́нце́рник
«тс.»
па́нцирний
па́нцирник
«воїн, одягнений у панцир; автомобіль, поїзд, військовий корабель, покритий панциром»
панцыръ
(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па́нцыр | білоруська |
| па́нцер | болгарська |
| панци́р | болгарська |
| pancer | верхньолужицька |
| panciere | італійська |
| pantex «живіт, пузо» (отже, первісне значення -- «те, що прикриває живіт») | латинська |
| pānus | латинська |
| pantex «живіт» | латинська |
| панцир | македонська |
| panceŕ | нижньолужицька |
| Panzer | німецька |
| pancerz | польська |
| *pǫk- | праслов’янська |
| па́нцырь | російська |
| па́нцирь | російська |
| пàнцӣр | сербохорватська |
| panc(e)r | середньоверхньнімецька |
| pancere «панцир» | середньолатинська |
| pancіer | словацька |
| пук | українська |
| panciere «тс.» | французька |
| pancéř | чеська |
| pancíř | чеська |
пенца́к «ячмінні крупи»
запозичення з польської мови;
п. pęcak «ячмінні або пшеничні крупи, каша з цих круп» пов’язується з pęk «паросток; пук», pąk «брунька», спорідненими з укр. пук;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pęcak «ячмінні або пшеничні крупи, каша з цих круп» | польська |
| pęk «паросток; пук» | польська |
| pąk «брунька» | польська |
| пук | українська |
підпу́ки «перевесла з осоки, намотані на споди невода, щоб вони не загрузали в болото»
очевидно, похідне утворення від пук1 «в’язка» (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пук «в’язка» | українська |
пукалка «дзвінок, скучник, Campanula glomerata L.» (бот.)
назва зумовлена тим, що квітки цієї рослини розміщені у вигляді пучків на верхівці стебла;
пов’язане з пук;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пукавка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пук | українська |
пу́кати «тріскатися»
пов’язується також (Machek ESJČ 498; Holub–Lyer 404) з псл. puxnǫti «пухнути», нвн. bauchen «обдимати, здувати»;
псл. pǫkati, pǫk(nǫ)ti «тріскатися», очевидно, звуконаслідувального походження, паралельне до *poukati «стукати, тріскати»;
р. [пу́кать(ся)], бр. пу́кацца «лопатися», п. pękać «тс.; розпукуватися (про бруньки)», ч. pukat, слц. pukat’ «тс.», болг. пу́кам «переповнююсь; багато їм; умираю», м. пука «лопається», схв. пу̏ћи «розкритися; раптово з’явитися», цсл. пѫкнѫти «лопнути»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
запу́куватися
«згортатися»
(про квіти)
на́пук
«брунька»
на́пука
«тс.»
пропука́ти
«тріскатися, лопатися, розпускатися»
пропу́клина
«тріщина, щілина»
пропу́чати
«розпорювати, розколупувати»
пропу́чити
«проколоти (нарив)»
пропу́чувати
«тс.»
пука́
«брунька»
пу́калка
«бутон, чашолистик деяких рослин Ме; (бот.) незгода рутичка, Isopyrum thalictroides L. Маk»
пу́кти
«тс.»
ро́зпук
«лопання Нед; брунька Ник»
розпука́ти
«розпукатися»
розпука́тися
«розпускатися, лопатися (про бруньки); [тріскатися] Нед»
розпу́клина
«розколина, ущелина, тріщина на землі»
розпу́кнути
розпу́ковка
«квітка, яка розпускається, бутон»
розпу́кувати
розпу́чина
«тріщина, щілина»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пу́кацца «лопатися» | білоруська |
| пу́кам «переповнююсь; багато їм; умираю» | болгарська |
| пука «лопається» | македонська |
| bauchen «обдимати, здувати» | нововерхньонімецька |
| pękać «тс.; розпукуватися (про бруньки)» | польська |
| puxnǫti «пухнути» | праслов’янська |
| pǫkati | праслов’янська |
| pǫk(nǫ)ti «тріскатися» | праслов’янська |
| *poukati «стукати, тріскати» | праслов’янська |
| пу́кать(ся) | російська |
| пу̏ћи «розкритися; раптово з’явитися» | сербохорватська |
| pukat' «тс.» | словацька |
| пѫкнѫти «лопнути» | церковнослов’янська |
| pukat | чеська |
пу́кати «стукати; стріляти; ляскати»
псл. pukati «хлопати», pukъ (виг.);
р. [пу́кать] «хлопати, ляскати; стріляти», п. pukać «стукати», ч. pukati «ляскати», слц. pukat’ «тріщати, хлопати; стріляти», вл. pukać «стріляти, хлопати», нл. pukaś «тс.», болг. пу́кам «тс.», м. пука «стріляє», схв. пу̏ћи «тріснути, вистрілити, прогриміти», слн. pókati «хлопати, гриміти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пропука́ч
«одуд, Upupa epops L.»
(орн.)
пук
«тук, стук»
(виг.)
пукота́ти
«скрипіти, рипіти; бити, стукати»
пуку́
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пу́кам «тс.» | болгарська |
| pukać «стріляти, хлопати» | верхньолужицька |
| пука «стріляє» | македонська |
| pukaś «тс.» | нижньолужицька |
| pukać «стукати» | польська |
| pukati «хлопати» | праслов’янська |
| pukъ (виг.) | праслов’янська |
| пу́кать «хлопати, ляскати; стріляти» | російська |
| пу̏ћи «тріснути, вистрілити, прогриміти» | сербохорватська |
| pukat' «тріщати, хлопати; стріляти» | словацька |
| pókati «хлопати, гриміти» | словенська |
| pukati «ляскати» | чеська |
пукі́шка «товста людина; карапуз»
очевидно, пов’язане з пук, пука́тий;
характер словотворчого зв’язку неясний;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пук | українська |
| пука́тий | українська |
пуць (вигук для позначення моменту падіння)
звуконаслідувальне утворення, аналогічне до бац, пук, пу́кати, п. pęc, pac та ін;
бр. [пуц], п. puc, схв. пу̏ћ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пу́цнути
«тс.»
пу́цьнути
«швидко впасти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пуц | білоруська |
| pęc | польська |
| puc | польська |
| пу̏ћ | сербохорватська |
| бац | українська |
| пук | українська |
| пу́кати | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України