ПУДИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
пу́дити «лякати, гнати; мочитися; [швидко їхати О]»
псл. pǫditi «гнати, переслідувати»;
очевидно, пов’язане чергуванням голосних з *pęsti ‹*pendti «пнути»;
в такому разі споріднене з лит. spándyti «тиснути», spę́sti «ставити пастку», лтс. spuôsts «пастка», двн. дангл. spannan «натягувати»;
р. [пу́ди́ть] «проганяти, лякати», бр. пу́дзіць «тс.», др. пудити «гнати», п. pędzić «тс.», ч. puditi «спонукати, підбивати», слц. pudit’ «гнати», болг. пъ́дя «жену, виганяю», м. пади «жене, виганяє», схв. пу́дити «лякати, гнати», слн. podíti «гнати, переслідувати», стсл. пѫдити «гнати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нагнати пуду
«налякати»
напропуд
«напролом, навпростець»
напу́да
«той, хто легко лякається»
напу́сти
«налякати»
о́пуд
«опудало»
опу́да
«тс.»
опу́дало
опу́дитися
«злякатися»
о́пудь
«той, хто легко лякається»
опу́жувати
«ставити опудала»
перепу́д
«переляк»
по́пуд
«потяг, інстинкт; поштовх»
попу́дить
«кинути»
попу́дний
«вільний, розпущений»
попу́дник
«блуд; лісовик О; поквапливий чоловік ВеБ»
попудо́виско
«страховисько»
пуд
«страх»
пу́джало
«страховище»
пу́джати
«лякати»
пуди́ло
«тс.»
пу́дло
«страхопуд; опудало»
пудни́й
«страшний»
спу́да
«переляк»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пу́дзіць «тс.» | білоруська |
| пъ́дя «жену, виганяю» | болгарська |
| spannan «натягувати» | давньоанглійська |
| spannan «натягувати» | давньоверхньонімецька |
| пудити «гнати» | давньоруська |
| spuôsts «пастка» | латиська |
| spándyti «тиснути» | литовська |
| spę́sti «ставити пастку» | литовська |
| пади «жене, виганяє» | македонська |
| pędzić «тс.» | польська |
| pǫditi «гнати, переслідувати» | праслов’янська |
| *pęsti | праслов’янська |
| пу́ди́ть «проганяти, лякати» | російська |
| пу́дити «лякати, гнати» | сербохорватська |
| pudit' «гнати» | словацька |
| podíti «гнати, переслідувати» | словенська |
| пѫдити «гнати» | старослов’янська |
| puditi «спонукати, підбивати» | чеська |
апе́ндикс
запозичення з латинської мови;
лат. appendix «додаток, придаток» складається з префікса ad- (›ap-) «до-, при-» і основи дієслова pendeo «звисаю», спорідненого з псл. pędь, pǫditi, укр. п’ядь, пу́дити;
р. аппе́ндикс, бр. апе́ндыкс, п. apendyks, ч. слц. apendix, болг. апе́ндикс, схв. апèндикс, слн. apéndiks;
Фонетичні та словотвірні варіанти
апендици́т
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| апе́ндыкс | білоруська |
| апе́ндикс | болгарська |
| appendix «додаток, придаток» | латинська |
| apendyks | польська |
| pędь | праслов’янська |
| аппе́ндикс | російська |
| апèндикс | сербохорватська |
| apendix | словацька |
| apéndiks | словенська |
| п'ядь | українська |
| apendix | чеська |
| ad- «до-, при-» (›ap-) | ? |
| pendeo «звисаю» | ? |
| pǫditi | ? |
| пу́дити | ? |
ви́пиндити «вигнати, випровадити»
запозичення з польської мови;
п. wypędzić «вигнати, прогнати» є похідним від pędzić «гнати, гонити», якому відповідає укр. [пу́дити] (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| wypędzić «вигнати, прогнати» | польська |
| пу́дити | українська |
| pędzić «гнати, гонити» | ? |
єрепу́д «мала на зріст, але важка людина»
неясне;
зв’язок у деяких значеннях з єретик, яр і [пу́дити] «лякати» може бути лише народноетимологічним;
Фонетичні та словотвірні варіанти
єрепу́дин
«проклятий»
(лайл.)
ярепу́д
«тс.»
ярепу́дів
«тс.»
ярепу́дний
«єретицький, чортів»
ярепудо́вий
«тс.»
яропу́джий
«розбійницький»
яропу́жний
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| єретик | ? |
| пу́дити «лякати» | ? |
фу́дити «кидати, шпурляти»
не зовсім ясне;
можливо, експресивне утворення на базі дієслова пу́дити «гнати», пор. [попу́дить] «кинути»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пу́дити «гнати» | українська |
| попу́дить «кинути» | українська |
спу́дати «перевести, змарнувати»«прожити» (у виразі [с. свій вік] )
п. spędzać «проводити (час); зганяти» є похідним від pędzić «гнати», якому відповідає укр. пу́дити «лякати, гнати»;
очевидно, видозмінене запозичення з польської мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти
спропу́дити
«прожити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| spędzać «проводити (час); зганяти» | польська |
| pędzić «гнати» | польська |
| пу́дити «лякати, гнати» | українська |
страхопуд «сорокопуд сірий, Lanius exubitor L.» (орн.)
видозмінене запозичення з чеської або словацької мови, зближене зі страхопу́д «опудало; страховище; боягуз»;
ч. strakopud «строкатий дятел», слц. [strakopúd] «тс.» (пор. ч. діал. слц. strakoš «сорокопуд») відповідають укр. сорокопу́д, яке складається з основ соро́ка і пу́дити (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| strakopúd «тс.» (пор. ч. діал. слц. strakoš «сорокопуд») | словацька |
| strakoš | словацька |
| сорокопу́д | українська |
| соро́ка | українська |
| пу́дити | українська |
| strakopud «строкатий дятел» | чеська |
| strakoš | чеська |
| страхопу́д «опудало; страховище; боягуз» | ? |
пе́ндити «нести, тягти»
запозичення з польської мови;
п. pędzić «гнати, мчати, нести» зводиться до псл. pǫditi «гнати», від якого походять також стсл. пѫдити, укр. пу́дити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́пендити
«вигнати, випровадити»
допе́ндити
«дістати, роздобути»
(Ме)
попиндли́вий
«похапливий, швидкий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pędzić «гнати, мчати, нести» | польська |
| pǫditi «гнати» | праслов’янська |
| пѫдити | старослов’янська |
| пу́дити | українська |
пи́нтати «шукати, стежити»
очевидно, результат зближення з пита́ти(ся) запозиченого рум. pîndí «підстерігати, вистежувати», pıˆˊndă «засідка», яке виводиться від болг. ст. цсл. пѫдити «гнати», спорідненого з укр. [пу́дити] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
напи́нтати
«знайти, напитати»
напи́нтатися
«попасти під руку»
пинт
«слід; настрій»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пѫдити «гнати» (ст.) | болгарська |
| pîndí «підстерігати, вистежувати» | румунська |
| pıˆˊndă «засідка» | румунська |
| пита́ти(ся) | українська |
| пу́дити «тс.» | українська |
| пѫдити «гнати» | церковнослов’янська |
пу́гати «лякати»
очевидно, пов’язане з пу́дити «гнати» через проміжне значення «змушувати тікати, нагнати страху»;
перехідними формами могли стати укр. [пу́джати] та р. пужа́ть, бр. пужа́ць, що продовжують первісне *pǫdj- (пор. Бранд РФВ 24, 143; Соболевский РФВ 62, 234; Преобр. ІІ 148), хоча не виключена можливість праслов’янської варіантності pǫd-// pǫg-, подібно до варіантності prǫgъ/ prǫdъ (пор. пруг, пруд);
р. пуга́ть, пужа́ть, бр. пужа́ць;
Фонетичні та словотвірні варіанти
попуга́ч
«те, чим лякають»
пу́гало
«опудало; страховище»
пуга́ч
«іграшковий пістолет»
пу́гач
«жердина, якою женуть рибу, ударяючи по воді»
пугли́вий
«лякливий»
пугну́ти
«пужнути»
пу́гом
«грізно, сердито»
пу́джати
«тс.»
пу́жа́ти
«лякати»
пужли́вий
«тс.»
пухай
«опудало»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пужа́ць | білоруська |
| пужа́ць | білоруська |
| *pǫdj- (пор. Бранд РФВ 24, 143; Соболевский РФВ 62, 234; Преобр. ІІ 148) | праслов’янська |
| pǫd-// pǫg- | праслов’янська |
| prǫgъ/ prǫdъ | праслов’янська |
| пужа́ть | російська |
| пуга́ть | російська |
| пужа́ть | російська |
| пу́дити «гнати» | українська |
| пу́джати | українська |
ярепу́д «малоросла, але сильна (важка) людина»
можливо, фонетичний варіант первісного *яропу́д, складного слова, утвореного з основ прикметника я́рий «гнівний», др. ярыи «суворий, жорстокий» і дієслова [пу́дити] «гнати»;
отже, первісне значення «той, що жорстоко жене, жорстокий переслідувач»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
єрепу́д
«тс.»
єрепу́дин
«поганий, клятий»
(лайл.)
єрепу́дів
«тс.»
(лайл.)
ярепу́дний
«єретицький, чортів»
ярепу́довий
«тс.»
яропу́джий
«розбійницький»
яропу́дів
«тс.»
яропу́жний
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ярыи «суворий, жорстокий» | давньоруська |
| *яропу́д | українська |
| я́рий «гнівний» | українська |
| пу́дити «гнати» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України