ПУБЛІЦИСТИКА — ЕТИМОЛОГІЯ

пу́бліка «група людей, що зібралася де-небудь; (глядачі, слухачі); народ, люди»

запозичення із середньолатинської мови (публіци́ст і похідні від нього – з французької; фр. publiciste від public «публічний», лат. pūblicus);
слат. pūblicum (vulgus) «простий (народ)» виникло з лат. pūblicus «народний», що постало внаслідок контамінації лат. pорlicus «належний народові», утвореного від pорulus «народ», і *pūbicus «належний дорослим», похідного від pūbēs «волосся, що з’являється при повнолітті; дорослі; народ», спорідненого з лат. puer «хлопець», псл. pъtica «птиця»;
р. болг. м. пу́блика, бр. пу́бліка, п. publika, ч. publika, publikum, слц. вл. publikum, схв. пу̀блика, слн. públika;
Фонетичні та словотвірні варіанти

публице «публічно, всенародно» (1646)
публіка́тор
публіка́ція
публікува́ти
публіци́ст
публіци́стика
публіцисти́чний
публі́чний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пу́бліка білоруська
пу́блика болгарська
publikum верхньолужицька
pūblicus латинська
pūblicus латинська
pūblicus «народний» латинська
pорlicus «належний народові» латинська
pорulus «народ» латинська
*pūbicus «належний дорослим» латинська
pūbēs «волосся, що з’являється при повнолітті; дорослі; народ» латинська
puer «хлопець» латинська
пу́блика македонська
publika польська
pъtica «птиця» праслов’янська
пу́блика російська
пу̀блика сербохорватська
pūblicum «простий (народ)» (vulgus) середньолатинська
publikum словацька
públika словенська
publiciste французька
public французька
publiciste французька
public французька
publiciste французька
public французька
publika чеська
publikum чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України