ПРОСО — ЕТИМОЛОГІЯ

про́со «Panicum L.» (бот.)

псл. proso;
походження неясне, можливо, неіндоєвропейське;
пов’язується також з дінд. parṣáḥ «сніп» (Mayrhofer II 230), з коренем іє. *pre-(s-) «давити, бити», наявним у пра́ти «(первісно) бити», лат. premo «тисну»;
мало переконливі зіставлення з лат. porrum «цибуля», гр. πράσον «тс.» (Fick BB 3, 163; Младенов 530; Uhlenbeck 159);
з лит. sóra «просо», дінд. psáraḥ «бенкет» (Hirt IF 21, 173), з р. [пря́да] «вид проса» (Jokl Jagić-Festschr. 482), із гр. περκνός «строкатий», дінд. pṛ́śiḥ «тс.» (Niedermann Symb. Rozwadowski I 112–113);
р. м. про́со, бр. про́са, др. просо, п. ч. слц. вл. proso, нл. pšoso, полаб. prösü, болг. просо́, схв. про̏со, слн. prosó, цсл. просо;
Фонетичні та словотвірні варіанти

прі́всисько «просище, поле, де росло просо»
прі́сисько
прі́сище
прі́ска
прі́ско
прі́снисько
прі́снище
прісся́
прісце́ «просце» (зменш.)
прісько «тс.»
проси́на «зернина проса»
проси́ня «просяна солома чи полова»
проси́ще «поле з просом або після проса»
просівка «просянка розлога, Milium effusum L.» (розсипчаста)] Mak
просівка «просянка весняна, Milium vernale М.В.» (весняна)] Mak
про́ска «поле, з якого знято просо»
просовик «просянка весняна»
просовище «просище»
просце́ (зменш.)
про́сьє «просище»
прося́ни́й
просяник «просянка розлога»
прося́ни́ця «просяна солома або полова УРС, Нед; вид висипки в дітей Нед»
прося́ни́ще «просище»
прося́нка «Milium L.; просяна солома; [мишій зелений, Setaria viridis (L.) Р.В. Mak]; (орн.) Emberiza calandra L.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
про́са білоруська
просо́ болгарська
proso верхньолужицька
πράσον «тс.» грецька
περκνός «строкатий» грецька
parṣáḥ «сніп» давньоіндійська
psáraḥ «бенкет» давньоіндійська
pṛ́śiḥ «тс.» давньоіндійська
просо давньоруська
*pre-(s-) «давити, бити» індоєвропейська
premo «тисну» латинська
porrum «цибуля» латинська
sóra «просо» литовська
про́со македонська
pšoso нижньолужицька
prösü полабська
proso польська
proso праслов’янська
пря́да «вид проса» російська
про́со російська
про̏со сербохорватська
proso словацька
prosó словенська
пра́ти «(первісно) бити» українська
просо церковнослов’янська
proso чеська

горобе́йник «Lithospermum L.» (бот.)

однослівні назви є результатом стягнення складеної назви типу горобʼяче просо (горобʼяче сімʼя), зумовленої просоподібним виглядом плодів горобейника;
означення горобʼяче підкреслювало нетотожність цих плодів із звичайним просом;
р. воробе́йник, воробьиное просо, бр. верабе́йнік, п. wróble proso, ч. ст. vrabí símě, болг. [врабчено семе], схв. врапсеме, врабчије семе, vrebče proso, слн. vrabje seme «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

воробейник
воробець
горобель
горобець
горобонька
сімʼя «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
верабе́йнік білоруська
врабчено болгарська
wróble proso польська
воробе́йник російська
врапсеме сербохорватська
vrabje seme «тс.» словенська
воробьиное українська
врабчије українська
vrabí símě чеська
горобʼяче (горобʼяче сімʼя) ?
просо (горобʼяче сімʼя) ?
горобʼяче ?
vrabí símě ?

прі́ся «вид гаївки (весняної гри)»

неясне;
можливо, пов’язане з про́со (пор. прісся́ «пріснище») як назвою однієї з найдавніших злакових культур у слов’ян, що згадується, наприклад, у відомій пісні-грі «А ми просо сіяли»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

прісь «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
про́со (пор. прісся́ «пріснище») ?
пісні-грі «А ми просо сіяли» ?

просопі́вець «горобець, Passer Briss.» (орн.)

давніше *просопи́вець, складне слово, утворене з іменника про́со та дієслова пи́ти;
пор. іншу назву горобця – [прося́ник] Л;
обидві зумовлені тим, що горобці охоче скльовують просо;
пор. також [пить коно́плі] «визбирувати, викльовувати сім’я конопель» (про горобців) Л;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
*просопи́вець українська
про́со українська
пи́ти українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України