ПРОСИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
проси́ти
псл. prositi «просити»;
споріднене з лит. prašýti «вимагати, просити», лтс. prasît «тс.», дінд. praśnáḥ «питання», pṛccháti «питає», ав. frasa- «питання», лат. precor «прошу», procus «наречений», гот. fraíhnan «питати», двн. frāga «питання», frāgēn «питати», нвн. fragen «тс.», лат. posco (‹ *porcscō) «вимагаю, випрохую», сірл. arco «прошу», вірм. harcanem «питаю», тох. A prak, тох. В prek «просити»;
іє. *perk῀-/pr̥k῀- «питати, просити»;
р. проси́ть «просити», бр. прасі́ць, др. просити, п. prosić, ч. prositi, слц. prosit’, вл. prosyć, нл. pšosyś «тс.», полаб. prüsĕ «просить», болг. про́ся «прошу», м. проси «жебрає; сватається», схв. про̀сити «сватати (дівчину); жебрати; [просити]», слн. prosíti «просити», стсл. просити «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
допро́с
«допит»
запро́сець
«той, що запрошує»
запро́сини
запроси́ти
запроха́льний
«запрошувальний»
запроха́ти
запро́шення
запро́шувальний
непро́ха
«той, що не просить»
перепро́с
«суперечка»
перепро́сини
«вибачення»
перепроси́ти
по́просом
«просячи»
припро́ха
«припрохування»
при́сьма
«благально»
прізьба́
«прохання»
просата́р
«той, що запрошує гостей на хрестини, весілля, похорон; весільний батько, батько молодої Нед»
проси́льниця
«та, що запрошує»
проси́тель
«прохач»
проси́тний
«пов’язаний з проханням»
про́сьба
просята́р
«тс.»
проха́льний
про́ханий
проха́ння
проха́нь
«старець»
про́хань
«прохання»
прохата́р
«прохач; той, що збирає гроші на будування церкви»
проха́ти
проха́тний
«вижебраний»
проха́ч
«той, що просить; жебрак; [той, що збирає гроші на будування церкви]»
проша́к
«жебрак»
про́шений
про́ше́ння
спрос
«питання, прохання дозволу»
спро́сини
«запрошення на весілля»
спроси́ти
«запросити; запитати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| frasa- «питання» | авестійська |
| прасі́ць | білоруська |
| про́ся «прошу» | болгарська |
| prosyć | верхньолужицька |
| harcanem «питаю» | вірменська |
| fraíhnan «питати» | готська |
| frāga «питання» | давньоверхньонімецька |
| frāgēn «питати» | давньоверхньонімецька |
| praśnáḥ «питання» | давньоіндійська |
| pṛccháti «питає» | давньоіндійська |
| просити | давньоруська |
| *perk῀-/pr̥k῀- «питати, просити» | індоєвропейська |
| precor «прошу» | латинська |
| procus «наречений» | латинська |
| posco «вимагаю, випрохую» (‹ *porcscō) | латинська |
| prasît «тс.» | латиська |
| prašýti «вимагати, просити» | литовська |
| проси «жебрає; сватається» | македонська |
| pšosyś «тс.» | нижньолужицька |
| fragen «тс.» | нововерхньонімецька |
| prüsĕ «просить» | полабська |
| prosić | польська |
| prositi «просити» | праслов’янська |
| проси́ть «просити» | російська |
| про̀сити «сватати (дівчину); жебрати; [просити]» | сербохорватська |
| arco «прошу» | середньоірландська |
| prosit' | словацька |
| prosíti «просити» | словенська |
| просити «тс.» | старослов’янська |
| prak | тохарська А |
| prek «просити» | тохарська В |
| prositi | чеська |
навпрошки́ «навпростець»
результат деетимологізації форми навпростки́ (напростки́) і, очевидно, зближення її з основами проси́ти (прошу́), прости́ти (про́ща) та ін;
Фонетичні та словотвірні варіанти
навпражки́
(Кол.)
напрошки
напрощки́
о́прашки
«тс.»
опрошкува́ти
«ходити навпростець»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| навпростки́ (напростки́) | українська |
| проси́ти (прошу́) | українська |
| прости́ти (про́ща) | українська |
напра́сний «несправедливий; [зухвалий, задиристий, кривдний; раптовий, наглий Г; нав’язливий, набридливий, причепливий Ме]»
з припущенням первісного значення «раптовий» зіставляється з [праск] «тріск» (Brückner AfSlPh 23, 213), проси́ти (Варбот Этимология 1964, 30–36), прісни́й (Варбот ВЯ 1967/4, 73–74), з дінд. prasabham «насильно; швидко, раптом» (Matzenauer LF 11, 176; Charpentier AfSlPh 29, 6) та ін;
переконливо не з’ясоване;
р. напра́сный «даремний, марний», бр. [напра́сна] «даремно», [напра́сліна] «наклеп», др. напрасьныи «раптовий, швидкий, запальний, жорсткий», п. [naprasny] «даремний» (з укр.), болг. [напра́сен] «раптовий», м. напразен «даремний», схв. на́прасан «запальний, рвучкий, нестримний», стсл. напраснъ «раптовий, швидкий, негайний»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
напра́сна
«несправедливе обвинувачення, наклеп»
напра́сник
«кривдник, задерика»
напра́снина
«незаслужена образа, кривда»
напра́сниця
«кривдниця Г; напасть Ж»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| напра́сна «даремно» | білоруська |
| напра́сен «раптовий» | болгарська |
| prasabham «насильно; швидко, раптом» | давньоіндійська |
| напрасьныи «раптовий, швидкий, запальний, жорсткий» | давньоруська |
| напразен «даремний» | македонська |
| naprasny «даремний» (з укр.) | польська |
| напра́сный «даремний, марний» | російська |
| на́прасан «запальний, рвучкий, нестримний» | сербохорватська |
| напраснъ «раптовий, швидкий, негайний» | старослов’янська |
| напра́сліна «наклеп» | українська |
| праск «тріск» | ? |
| проси́ти | ? |
| прісни́й | ? |
постула́т
н. Postulát, фр. postulat, англ. postulate походять від лат. postulātum «вимога, прохання», пов’язаного з дієсловом postulo «вимагаю», утвореним з posco (‹*pr̥(k῀)sk῀ō), спорідненого з дінд. pṛcсháti «питає», тох. А praksa(m) «прошу», лит. prašýti «вимагати, просити», псл. prositi, укр. проси́ти;
запозичення із західноєвропейських мов;
р. болг. м. постула́т, бр. пастула́т, п. вл. postulat, ч. слц. слн. postulát, схв. посту̀ла̄т;
Фонетичні та словотвірні варіанти
постулюва́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| postulate | англійська |
| пастула́т | білоруська |
| постула́т | болгарська |
| postulat | верхньолужицька |
| pṛcсháti «питає» | давньоіндійська |
| postulātum «вимога, прохання» | латинська |
| postulo «вимагаю» | латинська |
| posco | латинська |
| prašýti «вимагати, просити» | литовська |
| постула́т | македонська |
| Postulát | німецька |
| postulat | польська |
| prositi | праслов’янська |
| постула́т | російська |
| посту̀ла̄т | сербохорватська |
| postulát | словацька |
| postulát | словенська |
| проси́ти | українська |
| postulat | французька |
| postulát | чеська |
| А praksa(m) «прошу» | ? |
пра́сол «оптовий скупник худоби, сільськогосподарської сировини та ін. для перепродажу з метою заробітку; [дрібний торговець (переважно в’яленою рибою й сіллю)]»
з гот. saljan «продавати» (Rozwadowski MPKJ II 354);
викликають сумнів пов’язання з р. просить «просити» (тобто запрошувати купувати свій товар) (Соболевский РФВ 65, 413), з гр. πρατωρ, πρατήρ «продавець» (Matzenauer 405; Преобр. ІІ 122);
псл. prasolъ «торговець, який заготовляє, засолює рибу і м’ясо», утворене за допомогою префікса pra- «пра-» від solь «сіль», soliti «солити»;
р. пра́сол, бр. прасо́л, др. прасолъ «продавець; торговець м’ясом», п. ст. prasoł, prasół «торговець сіллю», цсл. прасолъ «дрібний торговець», прасолити «торгувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пра́сіл
«дрібний торговець»
прасоле́нко
«син прасола»
прасоли́ха
«дружина прасола»
прасолі́вна
«дочка прасола»
прасолува́ти
пра́со́льство
«прасолування»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| прасо́л | білоруська |
| saljan «продавати» | готська |
| πρᾱʹτωρ | грецька |
| πρατήρ «продавець» | грецька |
| прасолъ «продавець; торговець м’ясом» | давньоруська |
| prasolъ «торговець, який заготовляє, засолює рибу і м’ясо» | праслов’янська |
| solь «сіль» | праслов’янська |
| soliti «солити» | праслов’янська |
| просить «просити» (тобто запрошувати купувати свій товар) | російська |
| пра́сол | російська |
| прасолъ «дрібний торговець» | церковнослов’янська |
| прасолити «торгувати» | церковнослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України