ПРОВИ — ЕТИМОЛОГІЯ

Пров (чоловіче ім’я)

запозичення із середньогрецької мови;
сгр. Πρόβος зводиться до лат. Probus «тс.», що виникло з прикметника probus «чесний, випробуваний, порядний; добрий, добротний», який складається з префікса pro- «перед, попереду» та основи bu-s, пов’язаної з перфектом fuī «(я) був», спорідненого з псл. byti «бути»;
р. Пров, бр. Проў;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Про́въ «предводитель» (1627)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Проў білоруська
Probus «тс.» латинська
probus «чесний, випробуваний, порядний; добрий, добротний» латинська
fuī «(я) був» латинська
byti «бути» праслов’янська
Пров російська
Πρόβος середньогрецька

про́ва «передня частина корабля; носова частина човна Берл»

запозичення з італійської мови;
іт. (венец.) [prova] є діалектним варіантом форми prora «тс.», що виникло з нар.-лат. prōra, яке походить від гр. πρῳ̃ρα «передня частина корабля; передня частина», спорідненого з дінд. pū́r-va- «передній, перший», тох. В pär-we «перший», псл. *pьr̥vъ «тс.», укр. пе́рший;
р. [про́ва], схв. про́ва «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
πρῳ̃ρα «передня частина корабля; передня частина» грецька
pū́r-va- «передній, перший» давньоіндійська
prova «тс.» (венец.) італійська
prora італійська
prōra народнолатинська
*p<SUP>ь</SUP>r̥vъ «тс.» праслов’янська
про́ва російська
про́ва «тс.» сербохорватська
пе́рший українська
pär-we «перший» ?

про́ва «униз»

пов’язане з вали́ти (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

провали́ «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вали́ти українська

ві́яти

псл. vějati: – споріднене з лит. vejas «вітер», лтс. vējš «тс.», дінд. vayati «дме», vati «віє», ав. vāiti «віє», гот. waian «віяти», двн. wājan, wāhen, ΗΒΗ. wehen, дангл. wawan «тс.», гр. ἄημι «вію» (з давнішого ἄϜημι), хет. ḫuuant- «вітер»;
р. ве́ять, бр. ве́яць, др. вѣяти, п. wiać, ч. váti (з *vějati), слц. viať, болг. вея, м. вее, схв. вȕjamu, слн. véti, véjati (žito), стсл. вѣгати;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вивія́си «викрутаси»
відві́йки
ві́йва «прапор»
ві́йка «віялка; лопата для провіювання зерна»
ві́я «лопата для провіювання зерна»
ві́ялиця «хуртовина»
ві́я́лка
ві́яло
ві́яльник
ві́яний
ві́янь «хуртовина»
ві́ятися
ві́яч «той, що віє зерно»
заві́й
заві́йна «хуртовина»
заві́йний
заві́йниця
завія́ «тс.»
завіякуватий «який любить гуляти»
засповіва́ти «навіяти» (перен.)
неві́янка «невіяне зерно, вид рослини»
по́вів
повійниця «повія»
пові́я
пові́яло «віяло»
про́ві́в «продув»
розві́йний «який розноситься вітром»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
vāiti «віє» авестійська
ве́яць білоруська
вея болгарська
waian «віяти» готська
ἄημι «вію» (з давнішого ἄϜημι) грецька
wawan «тс.» давньоанглійська
wājan давньоверхньонімецька
vayati «дме» давньоіндійська
вѣяти давньоруська
vējš «тс.» латиська
vejas «вітер» литовська
вее македонська
wiać польська
vějati: праслов’янська
ве́ять російська
вȕjamu сербохорватська
viať словацька
véti (žito) словенська
véjati (žito) словенська
вѣгати старослов’янська
ḫuuant- «вітер» хетська
váti (з *vějati) чеська
vati «віє» ?
wāhen ?
wehen ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України